Василь Васильович Боржаков народився в 1921 році у Мануйлівці в інтелігентній сім’ї. Батько був начальником пошти. А Василь вибрав професію військового, вступив до Вольського військового училища. Та закінчити навчання не судилося – почалася Велика Вітчизняна війна.

Молодого льотчика залишали інструктором при училищі, але він попросився на фронт. Бойовий шлях розпочав у 1942 році дев’ятнадцятирічним під Сталінградом, а закінчив нічним бомбардувальником під Берліном. Був учасником святкового параду в Москві на честь Перемоги в 1945 році. Вісім років знаходився у складі окупаційних військ у Берліні.

Вже більше десяти років, як Василь Васильович пішов із життя. Але всі фрагменти його славного бойового шляху навічно закарбувалися в пам’яті його дружини, вірного супутника життя протягом 40 років Ніни Савівни Боржакової.

– Василь Васильович не любив згадувати війну і майже ніколи про неї не говорив, – розповідає вдова В.В. Боржакова Ніна Савівна. – Але із тих скупих фактів, що я знаю, можу сказати, що він літав на всіх видах літаків, одного разу навіть горів в одному з них, але бойові завдання виконував до кінця. Збереглося чимало військових фотографій, зокрема, коли Василь Васильович перебував у німецькому місті Ютеборг.

Після війни під час роботи у третій школі, де викладав автосправу, познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніною Савівною, яка теж працювала там вчителькою. Здобув освіту у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства. Любив техніку, одного разу навіть змайстрував власноручно електричний вітряк, а іншого разом з учнями відновив вантажну машину.

У 1953 році Василя Васильовича знову викликали у військкомат – і поїхав військовий льотчик у далеке Забайкалля в місто Домна навчати корейських льотчиків льотній справі.

Василь Васильович прожив довге цікаве і насичене життя – його любили його учні, він вправно ремонтував авто техніку, любив життя, виховав з дружиною двох синів…

А високе синє небо завжди пам’ятатиме героїчного льотчика, який обіймав його крилами своїх літаків…

Тетяна Андрушко, "Акула".