Діти із кіровоградської школи №6 написали листи-побажання дітям, які щодня живуть під обстрілами мінометів та в страху війни. Місто Дзержинськ свого часу було окуповано бойовиками, а для його звільнення від агресора значних зусиль доклав Кіровоградський 34-й батальйон. Зараз місто під контролем Українських військових і найближчі бої відбуваються за кілька кілометрів - під Горлівкою. 

Авторами ідеї такого мосту-єднання між Кіровоградом та Дзержинськом, виступили волонтери «Громдської Варти». До цього дівчата їздили в зону АТО і допомагали військовим близько 30-ти разів. Цього ж разу вирішили повезти дещо цінніше за побутові речі та провізію.

«Вирішили якимось чином налагодити тісний контакт між однолітками. Оскільки саме через дітей можна достукатись до людського розуму і дорослої дурості» - говорить волонтер Вікторія Касьянова.

Написати листи дітям в АТО, зголосились 9-тикласники 6-ї школи. Про територію, куди адресували свої твори знали тільки те, що крім військових протистоянь, там страждає і мирне населення - міни прилітають в жилі будинки та школи. Кіровоградські школярі відверто дивувались, як в таких умовах можна відвідувати школи. Такі дії називають відважними та геройськими. 

Крім паперових листів, діти написали побажання на державному прапорі. Здебільшого фігурували вирази про мир, щастя та взаєморозуміння. 

«Ми від усього серця хочемо підтримати вас, у цей важкий час і запевнити, що немає поділу на захід та схід. Не існує мовного бар’єру для спілкування із українцями. Ми одна велика родина яка хоче жити гідно й вільно.» - йдеться в одному з листів.

Віддаючи свої послання волонтерам, діти взявши до рук синьо-жовтого прапора вигукнули «Слава Україні! Героям слава!»

Місто Дзержинськ донедавна було окуповане бойовиками ДНР. Після протистоянь – у центрі міста згоріла вщент адмінбудівля та побиті стіни житлових будинків. Не зважаючи на 23 роки незалежності України, місто залишилось доволі комуністичним: повсюди встановлені і свіжовифарбувані червоні зірки, червоні знамена, пам’ятники пролетаріату і навіть мозаїка Кремля.

Школа в яку волонтери доставили листи, теж пережила від обстрілів. Навчальний процес тут розпочався, буквально тиждень тому. Від мінометних обстрілів та снарядів, які розривались неподалік від школи, в приміщенні повилітали шибки та позміщувалися віконні рами.

Дев’ятикласники, яким доставили листи, до цього про Кіровоград знали тільки те що наша область - це центральна частина України. 

У відповідь на прочитані листи, діти які навчаються, практично у прифронтовій зоні, зголосились написати власні відповіді. Активність проявили здебільшо дівчата. Хлопці, соромлячись, не взяли пензлів до рук. Олеся, одна із активних учениць, говорить, що в своєму листі написала слова вдячності за піклування, що вона приємно шокована від турботи кіровоградських однолітків. Тепер у відповідь вона збирається налагоджувати контакт через соцмережі. 

Місцеві вчителі ж такому воз’єднанню відверто були здивовані. До цього вони ділили Україну на захід та схід, а про безкорисність вчинків давно не чули.

Соціальний педагог Олена Новікова говорить - « Мы все здесь нормальные, просто нам трудно, нам бывает страшно, когда начинают бомбить. Нам хотелось бы, чтобы этого всего не было». 

Діти з Дзержинська волонтерську ідею і ентузіазм кіровоградських школярів підтримали, свої послання написали на папері та прапорі. У знак єднання із синьо-жовтим прапором в руках вигукнули «Слава Украине!».

Ігор Токар, "Златопіль".