Фінальний кошторис цієї справи значно більший – оформлений у валюті кредит на лікування (окрім переламаних 11 ребер, опіків електрошокером, мігреней, проблем із пам'яттю, безсоння та порушення моторної функції організму, побої спровокували ще і початкову стадію раку нирок). Тим часом дописаний нашвидкуруч ще один "потерпілий" (в обвинувачувальному акті саме у такому статусі не згадувався зовсім) поважно, на ширину цілої зали, виголосив свою посаду – заступник начальника Смілянського СБУ. Із понеділка він клопочеться про відшкодування своїх втрат. Це ще 80 тисяч гривень матеріальних і 80 тисяч моральних відшкодувань проти  оцінки вартості згадуваного в нашій статті транспортного засобу на аукціоні - близько 64 тисяч гривень. Отже, разом виходимо на 200 тисяч гривень. Тільки приказка, а далі буде... ні, на жаль, не казка... Про небезпеку ярмаркування на чужих ринках, кухню судочинства та осоружих журналістів, що бозна для чого беруть на слухання фотоапарати, у такий спосіб "здійснюючи замах на права прокурора з адвокатом потерпілих" (репліка судді), читайте нижче.

Тест-драйв по-черкаськи

Повернімося на початок цієї історії. 17 лютого 2014 року, фактично у розпал подій на столичному Майдані, Олександр Старухін вирушив до сусідніх Черкас, аби придбати нерозмитненого легковика марки "Тойота-Королла" (2006). Вторговану автівку розраховував використати як донорську до того, що вже мав у себе в майстерні. Чоловік з юності захоплюється автосправою, вміє змінювати геометрію кузовів іномарок, тюнінгувати їх на різних лад і за потреби повернути на дороги навіть вбиту аваріями чортопхайку – були б тільки на неї документи. Зі слів Старухіна, приваблисть такої поїздки полягала насамперед у ціні (3 тисячі доларів) та широкій пропозиції тамтешнього авторинку. За нерозмитнений товар просять на третину менше від того, що зазвичай, навіть якщо машина "із солідним пробігом". "Використовуй її для переобладнання іншої машини, пускай на деталі – все одно вигідно. Не кожен водій за нинішніх часів готовий купувати запчастини із салону".

Передача машини мала відбутися пізно ввечері (о 21-30 год.), за межами міста: "Продавець сказав, – розповідає пан Олександр, – що віддасть мені документи лише за містом – так безпечніше. Попередньо я вже її оглянув: кузов цілий, двигун працював добре – зважаючи на малу ціну, це мене цілком влаштовувало. На ділянці траси в напрямку Сміли я зайняв місце у салоні "Тойоти", Володимир на своєму "Лексусі" їхав попереду. Потім, як і було домовлено, знову пересів до нього в машину, щоб передати гроші". 

Саме в цей момент на дорозі показалися два екіпажі ДАІ та автівка, схожа на популярну модель "Ауді". Продавець запевняє Старухіна, що сам з ними переговорить і все владнає. Так і сталося. За якийсь час Володимир просить Олександра сісти за кермо "Тойоти" і прямувати за ним – вже для передачі документів, – утім, за кілька метрів різко завертає вбік і зникає геть. "Після продажу цей чоловік одразу ж вирушав до Києва. За його словами, до Черкас приїхав лише задля угоди. Все сталося настільки швидко, що не встиг нічого зрозуміти. Пробував наздогнати – марно; чекав навіть на нього і, зрештою, рушив собі далі, аж тут – ті ж самі ДАІшники,  наздоганяють мене, притискаючи до узбіччя. Здогадавшись, що зі мною розіграли постанову, вирішаю тікати. "Грошей, – думаю, – вже немає, машина без документів – врятую хоча б її". Почав маневрувати, але не знаючи дороги, – ще й ожеледь тоді була – загримів у кювет". 

"Завеземо на Майдан. Твій труп спишуть на революцію"

Співробітники правоохоронних органів витягають Старухіна з кювету із пізніше діагностованою лікарями тамтешньої 3-ої міської лікарні черепно-мозковою травмою. Не зважаючи на об'єктивні обставини, які  перешкоджають чоловікові дати покази одразу ж, його везуть до Придніпровського райвідділу міліці, де почитається виснажливий марафон катувань. 

Пан Олександр пригадує, як йому натягли на голову противогаз, час-від-часу запускаючи через клапани невідому газоподібну речовину, від якої він втрачатиме свідость. Також вдавалися до стягування кінцівок за допомогою ланцюга й наручників, побиття кулаками та невідомими тупими предметами, особливу увагу виказуючи ниркам. "Застосовували струм у ділянках паху, стегон і стоп. Запитав: "А що, як раптом помру? Мій мотор так довго не протягне (про серце – авт.)... – Тоді кинемо тебе у багажник, завеземо на Майдан. Ніхто путньо нічого не з'ясувати не буде, твій труп спишуть на революцію".

У ході "допиту", яким, за словами Олександра Сарухіна, безпосередньо керували Віктор Красюк, начальник Черкаського карного розшуку, і начальник кримінальної міліції Анатолій Петраківський кіровоградцю підсунули на підпис цілий стос докуменів, серед яких він зауважив чисті бланки. "Мене двічі змушували написати заяву про відмову від державного адвоката, а в  подальшому – адвоката, із котрим склала договір моя дружина. До всього можу додати, що "брав на себе" епізоди криміральних правопорушень, до скоєння яких не був причетний, – йдеться в офіційному документі показів слідчому від 28 липня 2014 року. – Присутній брат Красюка (займає керівну посаду у Соснівському РМ УМВС в Черкаській області) вчиняв відносно мене психологічний тиск, диктуючи покази за подібними правопорушеннями, зареєстрованими у Соснівському РМ а інших ОРМ Черкаської області".

Своєму сьогоднішньому стану здоров'я Старухін "зобов'язаний" старшому лейтенанту міліції Олександру Голобу та уперуповноваженому майору на ім'я Богдан (пізніше вдалося встановити, що ним був Богдан Приходько, старший оперуповноважений, також один із чинів карного розшуку). Всі прохання надати йому хоч якусь медичну допомогу вони, за його словами, ігнорували.

"Душевні страждання" домогосподарки

Про те, що її чоловік знаходиться у міліції, Надія Старухіна дізналася лише за добу. Їй повідомили про "скоєний" ним злочин – участь в організованому викрадені машини, недвозначно натякнувши на ще один "висяк" з минулого року. Початкова ставка викупу – 15 тисяч доларів. 20 лютого міліціонери вирішують округлити суму до 20 тисяч. Для переконливості дозволили обмінятися двома-трьома словами із затриманим у слухавку. Жінка поспіхом вибирає з шухляд все, що є удома, звертається до друзів і знайомих, врешті-решт вирушивши до Черкас сама, без будь-якої підтримки. "Офіційну заставу я внесла, але його так і не випустили. Мусила обійти редакції кількох газет, на телефони яких тільки сайтів не дзвонила. Тиша, ніби у могилі. Черкаські журналісти старанно обходять теми, пов'язані з їхніми СБУ та міліцією. До голів облради та ОДА теж нічого звертатися. Одного разу ледь не заплатила за тим рахунком, папірець з реквізитами якого мені тицьнули до рук – так наполягав державний адвокат. Був скорочений день, бухгалтерія працювала лише до 14-ої години. Я критично не встигала, проте в останню хвилину чомусь ще раз уважно глянула на ту бумаженцію. Якийсь лівий рахунок. Якби переказ грошей відбувся, і чоловікові не допомогла б, і в ще більші борги загнала сім'ю".

Просвіток у житті Олександра настає з моменту подання пані Надією заяви про зникнення безвісти та через вимогу лікаря Черкаського бюро судмедекспертизи негайно відвезти Старухіна до лікарні. У шпиталі він дізнається, що нова рентгенограма кардинально відрізняється від зробленої після аварії – додалися переломи ребер. Тим часом дружину продовжують "обробляти" у кабінеті Красюка на предмет отримання 20 тисяч "зелелених" готівкою – все-таки заставу знайшла з чого платити. 

Опісля випливе ще одна вельми цікава деталь – горезвісна "Тойота", як виявляється,  належить Ігорю Синьогубу, заступнику начальника Смілянського СБУ, хоча свої права як потерпілої через суд згодом забажає відстоювати його дружина Тетяна. У матеріалах справи вона вказана як домогосподарка. 40 тисяч гривень відшкодувань моральних збитків – саме та сума, переконаний адвокат Гончар, яка допоможе дівчині впоратися із "душевними стажданнями", спричинимими "порушенням її звичайного графіку життя". Родина – річ серйозна: на фронтах невидимої війни свою подружню половину як може "прикриває" пан Синьогуб із батьком. Зокрема, Старухіну стало відомо, що завначальника Смілянського СБУ у компанії все того ж Олександра Голуба, за іронією долі, призначено слідчим у цій справі, особисто приїздили до селища Нового, аби домогтися від головного лікаря Кіровоградської обласної психіатричної лікарні відмови лікувати замордованого чоловіка протягом повного курсу. Із традиціями сім'ї Синьогубів впритул довелося познайомитися і пані Надії. За її словами, на перших зустрічах із так званою потерпілою стороною за свого сина говорив саме батько, офіцер СБУ у відставці. Він переконував жінку, що всі спроби пручатися їхній волі позбавлені сенсу, адже "скрізь всі свої, тут все схвачено". Синів голос прорізався здебільшого у телефонних розмовах - постійно назвонював їй, погрожуючи наслати на чоловіка своїх оперів.

Потерпілого можна втулити у справу в останній момент

Нині інтереси Старухіних у Придніпровському та Соснівському міськрайонних судах Черкас представляє адвокат Юрій Усатенко. За фактом системного катування співробітниками Придніпровського райвідділу міліцію Олександр Старухін написав скаргу до Соснівського міськрайонного суду, доклавши до неї копії лікарняних епікризів (Кіровоградської обласної лікарні, обласної психіатричної лікарні в селищі Новому), фото опіків, скрінів потрощених кісток, зміщених дисків тощо. У зв'язку з бюздіяльнісю слідчого – нікого з тодішньої нічної зміни ДАІ (нагадуємо, це усього лише два екіпажі патрульних машин), ані серед міліціонерів не допитано, слідчий експеримент проведений з порушеннями, –клопотання про його відвід задоволено. 

Дещо іншого стилю роботи дотримуються у Придніпровському суді. Знімати на відео та фотографувати нам заборонили, пославшись на небезпеку порушення прав прокурора з адвокатом потерпілих, "адже вони, як громадяни, мають не лише обов'язки, а й якісь права. Та й нащо вам ці фото з відео взагалі, не розумію?"(суддя Піковський). Аргумент про більшу переконливість їхніх слів, представлених у публікації неопосередковано, як це дозволяє відео, і без оціночних суджень журналіста, тим паче, що спірних справ про авторинок порушено вже немало, адвокат Гончар прокоментував так: "Ми вже мали справу з кіровоградськими кореспондентами. Ви приїхали в одній машині з Усатенком і Старухіним – це значить, що нас намагатимуться представити не в тому світлі". 

Не зважаючи на те, що в обвинувачувальному акті й матеріалах досудового розслідування Ігор Синьогуб у статусі потерпілого не завлений (не зібрано навіть необхідних анкених даних), суддя задовольнив клопотання адвоката щодо присвоєння йому бажаного статусу, спираючись на ч. 7 ст. 55 Кримінального кодексу України, яка дозволяє залучення нових осіб у згадуваному статусі у разі, якщо вони понесли певні збитки. Натомість адвокат Усатенко наполягав на тому, що таке рішення суперечить основним принципам кримінального судочинства – суд не уповноважений приймати сторону будь-кого з фігурантів епізоду, тобто, виступає як неупереджений суб'єкт права.

Валентина Головань, "Акула"