Кіровоградська волонтерка Наталія Салімова щойно повернулась із зони АТО. Вона відвозила благодійну допомогу для кіровоградських військових, пише Рідний Кіровоград.

Дівчина поділилась на своїй сторінці у Фейсбуці історією поїзди у зону АТО. 

".. а зараз докладніше про поїздку...Те що вона буде вдалою і безпечною стало ясно з початком акцій "Від долоні до долоні" та "Поділись теплом - зігрій соддата", адже на заклик підтримати військових відгукнувся не лише Кіровоград, райони та села області, а й наші земляки, яких доля закинула за уордон! Люди допомагали з такою щирістю і відкритістю, в існування яких роками вже перестала вірити. Автівку завантажили теплими речами, продуктами харчуванн, дитячими посилками та смаколиками - здавалося, що вона розлізиться по швам....
Смаколики з Федорівки стали хітом подорожі. Під’їжаючи до блокпостів, ми частували хлопців домашньою випічкую. "Так пахне бабусина хата, так пахне дитинство" - міняючи суворий погляд майже на дитячу посмішку, зазначив один з спецпрезначенців з Західної України. "Кіровоград славитьс не лише військовими, а й господиннями" - підтримав його напарник.
В перший пункт призначення прибули близько опівночі, ще по дорозі нас зустріли усміхнені і вже ставші рідними бійці 34 батальйону територіальної оборони....Гарячий чай...розмови до ранку...обмін новинами з фронту та тилу....Вранці хлопці показали пробитий наскрізь "бардак" ...Менше 2 - х тижнів тому ми на ньому їздили...моторошні розповіді для мирного населення..пробутові для хлопців...вже звичні для волонтерів...Дивлюся на хлопців...намагаюся зрозуміти, звідки в настільки простихна перший погляд людей, така сила духу, патріотизм, звідки в них така любов до України, жага до незалежності...Ген?? Генетична пам’ять народу, яку не змогла викорінити тоталітарна система....
Розвантажилися...поїхали далі...Сірість....Сирість....Здається, що кольорові лише жовто - блакитні та червоно - чорні стяги...
...дорога в напрямку Дебальцево..Зруйновані будинки...вигоріле АТБ....обірвані дроти...Картина маслом....
Знову зустрічають здивовані очі бійця 42 ОМПБ...Їм не зрозуміло, як це ми без касок...броніків...супроводу приїхали до ни..."Я відчуваю, що ми потрібні! Ми вас не підведемо!" І так не хочеться їх полишати, а після цих слів взагалі капец...Тільки б в них все було добре......
По дорозі додому знову заїхали в 34...хлопці вже відправляли смс тим, хто в листах залишив свої номери....Дорога додому..позаду залишається сірість....Таке відчуття, що з допомогою відвантажили частину себе...Скоро повернемося....Ми теж Вас не підведемо!!!!", - інформує волонтерка.