У п'ятницю, 31 жовтня відбулось чергове засідання у резонансній справі братів Дяченків, яка з кожним днем стає все більш абсурдною - вони щоразу наводять суду все нові і нові докази того, що вона, вочевидь, сфальшована, пише Акула. Проте, це здається аж ніяк не впливає на позицію суду, адже головуючий Руслан Бурко, не хоче приймати очевидних порушень і абсурдності доказів, які є у справі.

Це засідання не стало виключенням. Воно навіть почалось із такої собі «вистави», коли стало відомо, що на засіданні присутній лише один із двох адвокатів. Здавалося б, нічого незвичайного, тим більше, що пані Сьора, яка до цього захищала Андрія, принесла всі необхідні для цього документи, включаючи договір із Павлом про те, що він не заперечує проти того, щоб його інтереси відстоювала саме вона. Про це було заявлено суду.

Проте, навіть таке нескладне питання викликало у прокурора та адвоката потерпілого нерозуміння, або ж вони лише зробили вигляд, що стикаються з таким вперше. Прокурор сказав, що засідання не може бути проведено без присутності другого адвоката але, якщо пані Сьора має всі необхідні документи, то воно має відбутись. Адвокат потерпілого Дануте Полєжай взагалі почала розпитувати про те, чи це тільки під час цього засідання братів захищатиме один адвокат, чи взагалі з’явиться другий. Хоча від самого початку було чітко сказано, що адвокат Сьора буде захищати інтереси обох братів на час хвороби свого колеги Стахєєва.

Склалось таке враження, що сторона обвинувачення хотіла відмінити це засідання, або ж просто затягнути час. Проте, цієї мети досягнути не вдалося. І почався він одразу із зауважень Павла Дяченка стосовно томів його справи. А їх набралось чимало.

На пояснення всіх порушень, з якими складалась його обвинувальна справа, у нього пішло близько години. За цей час він навів суду ряд протоколів, які були складені з одними і тими ж порушеннями. І це на думку Павла, юриста за освітою, свідчить лише про одне – ці документи сфальшовані. По-перше, обшуки та обстеження доказів у цих протоколах проводились без відповідних ухвал, що заборонено Законом. Крім того, всі вони були заповнені через 3-4 дні після цих процедур, що також заборонено, адже за нормами, вони мають заповнюватись або під час тої чи іншої дії, або безпосередньо після її закінчення, але аж ніяк не через 3 дні. Це чітко прописано в Законі, і тому Павло вкотре звернув на це увагу, наголошуючи судді Бурко, що це не його примха, а норма діючого законодавства і її потрібно виконувати. В кінці прокурор спробував це заперечити тим, що на слідчі дії відводиться 2 місяці і тому 3-4 дні різниці допустимі. Але він не врахував, що час на проведення дій і час між дією і зіставленням протоколу – це абсолютно різні речі.

Втім, це мало вплинуло на головуючого. Як не вплинули на нього і докази, а точніше їх відсутність, які навіть прокурор не зміг заперечити. Вони стосувались вибухового пристрою, яким брати нібито і хотіли вбити Березкіна. Павло навів суду висновки двох експертів, які прямо вказували на те, що механізм був у неробочому стані і не міг здетонувати. Мабуть, тому на місці знищення так званої бомби не було жодних свідків. Принаймні, в матеріалах справи момент знищення бомби та її вигляд до цього взагалі не зафіксований. Тим не менш суд першої інстанції визнав це доказом. Зараз же Павло чітко вказав на те, що навіть експерт визнав – механізм не міг спрацювати. Більш того, він не виявив на ньому жодних припайок, про які писав слідчий. Разом із тим, експерт, обстеживши проводи, які нібито відірвало після вибуху, зробив висновок, що вони не були розірвані, а лише відрізані інструментом. Все це підтвердив і другий експерт-вибухотехнік, фактично доводячи те, що цей «вибуховий механізм» не більше, ніж іграшка. 

Крім цього, Павло також надав роздруківку відвідувань кабінетів у СБУ, яка свідчить про те, що поняті не були присутні на жодній із процедур зіставлення протоколів, а всі документи лише носились їм на підпис.

Проте і це пройшло поза увагою судді Бурка, і він вкотре проігнорував ці очевидні факти, відмовившись визнавати ці доводи очевидно недопустимими.Натомість він скористався думкою сторони обвинувачення про те, що «очевидність» – це оціночне поняття, і всі висновки будуть робитись тільки після допиту свідків і дослідження всіх доказів. Не вплинуло на рішення судді і зауваження братів про те, що ці псевдо-докази не зміняться, скільки б свідків не було опитано і скільки б інших матеріалів вони не дослідили.

Наступного разу все ж таки будуть досліджуватись фото- і відеоматеріали, до яких у братів також дуже багато зауважень...