Це зараз поняття «соціально відповідальний бізнес» у всіх на слуху. Підприємців, що роблять соціальні проекти, поважають, підтримують. А п'ятнадцять років тому, якщо бізнесмени робили щось, що було вигідно всій громаді, обивателі в кращому випадку знизували плечима, крутили пальцем біля скроні, а в гіршому – шукали в усьому підступ.

Втім, недостатнє розуміння оточуючих ніяк не вплинуло на поступальний рух Миколи та Лариси Онул до обраної мети – створити в Кіровограді оазу краси, культурне місце відпочинку для всіх городян, зберегти «зелені легені» Кіровограда – Дендропарк. Зараз, дивлячись назад, можна з упевненістю сказати: ніхто з кіровоградських бізнесменів не створив подібного колосального проекту, який так вплинув на життя всієї громади.  

Перетворити 45 га лісопосадки зі стихійними звалищами сміття, якою став парк наприкінці 80-х, в пам'ятку Кіровограда, туристичний центр всього регіону – чи це не мета, гідна сильного чоловіка? І справа не стільки в грошах, скільки в людській сутності. Микола Онул належить до тієї породи людей, яких в радянські часи називали міцними господарниками. Такі люди твердо стояли на землі, користувалися беззаперечним авторитетом у оточуючих. При них будь-то село, ферма, завод або лікарня процвітали. І вони ніколи не забували про людину.

Микола Онул належить до цієї когорти. Яскравим прикладом може служити історія з гаражами і погребами, які жителі прилеглих будинків поставили або викопали на території Дендропарку. Коли зводилася огорожа навколо нього, в кіровоградській пресі з'явилася серія публікацій про те, що такі-сякі Онули віднімають у людей їх власність. І ніхто не замислювався про те, що громадяни, які поставили будинки для своїх залізних коней і облаштувати місця для зберігання власних запасів, фактично порушили закон, здійснили самозахоплення землі, попрали інтереси всієї громади Кіровограда. І що Онул? Міг би спокійно, на законних підставах зажадати очистити незаконно зайняту територію. Він вчинив інакше. Переговорив з усіма людьми. Володарям погребів виплатив компенсацію, а власникам гаражів допоміг перенести і облаштувати їх в іншому місці. І оплатив при цьому усі витрати! Команда казала Миколі: «Навіщо ти це робиш?» А він відповідав: «Це ж люди. З ними так не можна...» і робив, як вважав справедливим.

Щоб перетворити лісопосадку на справжній парк, потрібно було провести колосальний фронт робіт: очистити територію від сухостою та насадити нові дерева, розчистити старі клумби і розбити нові, організувати охорону території і зробити освітлення, облаштувати місця відпочинку з лавочками і привести в порядок занедбані і напівзруйновані алеї, купити і запустити розважальні атракціони.

Коли парк почав приймати пристойний вигляд, міське керівництво звернулося до Миколи з пропозицією взяти в оренду ще й парк на Ковалівці. Онул відмовився. Чому? Відповідь проста: Ковалівський парк – це міський проект. А Микола Онул задумав зробити загальнодержавний! Щоб сюди приходили не тільки кіровоградці. Щоб сюди їздили відпочивати сім'ями жителі нашої області. Щоб, дізнавшись про парк, сюди приїжджали з усіх куточків України.

У нього вийшло. Вірніше, у них вийшло. Микола і Лариса Онул – дивовижний тандем, єдине ціле. Дивлячись на них, розумієш – це зразок того, що називається справжньою родиною, коли у чоловіка і дружини спільні інтереси, коли вони природним чином доповнюють один одного. Хтось сказав дуже правильно: «Любити – означає не дивитися один на одного. Любити – це значить дивитися в одному напрямку». Це про них ...

Робота з облагороджування парку не залишилася непоміченою. Вже в 2007 році кіровоградський Дендропарк став переможцем серед 98 парків України у всеукраїнському конкурсі-огляді в номінації «Золоте дерево», отримавши нагороду від Асоціації працівників парків України. І як часто це буває, з'явилися бажаючі урвати собі шматок чужого пирога. Якось до Миколи приїхали місцеві авторитети і запропонували: віддай частину парку під заправки і супермаркети. Пропонували пристойні гроші. Відповідь була одна: щоб захопити парк, вам доведеться мене вбити...

Микола Онул відстояв своє творіння, незважаючи на пресинг, погрози, формування «потрібного» громадської думки. Адже як старалися... Історія з огорожею парку була пов'язана саме зі спробами відібрати землю під будівництво заправок і ларьків. Незважаючи на істерію в пресі, Онул поставив паркан – за три місяці було зведено близько 600 колон. І знову виявився правий. Тому що бажав не відгородити парк від людей, а захистити його для людей!  

Ось уже шість років росте і міцніє тюльпанова слава Дендропарку. Цього року у парку розцвів мільйон тюльпанів! Що й казати, парк став по-справжньому улюбленим місцем відпочинку кіровоградців. Микола і Лариса зробили так, щоб в парк приходили сім'ями і щоб усім членам сім'ї, незалежно від віку, темпераменту і звичок тут було комфортно і цікаво. Крім традиційного паркового набору – спокійних облагороджених зелених зон та кількох десятків дитячих атракціонів, в парку є літній кінотеатр, сцена для концертних програм, поля для волейболу та пляжного футболу, а також зоомістечко, яке обожнює малеча. Тут можна не тільки відпочити, а й попоїсти. Бажаєте – в літній кафешці, бажаєте – в ресторані, де можна зібратися всією родиною за одним столом.

Активне життя у парку не припиняється навіть взимку. Загальноміські святкування на території парку всіх зимових свят – від Дня Святого Миколая і до Масляної – стали традицією. Ну і як не згадати Самовара Самоварича? Ця креативна деталь – величезний самовар на дровах, який у найлютіші морози пригощає відвідувачів гарячим чаєм – став ще однією родзинкою Дендропарку.  

Незабаром у парку з'явиться велика кількість альтанок для відокремленого відпочинку і окрема весільна алея, елементом якої стануть білі троянди. Та й від ідеї побудувати на території парку стаціонарний аквапарк тут теж не відмовилися, незважаючи на масштабність задумки...

А тепер повернемося до того, з чого почали. До соціальної відповідальності, яку беруть на себе бізнесмени. З самого початку відродження парку Микола і Лариса Онул проводять тут благодійні проекти. Для них це важливо. Вони довго чекали появи своїх дітей, а тому намагалися піклуватися про чужих. Так, в традицію увійшла підтримка не тільки талановитих дітей, а й тих, хто потребує особливої ​​уваги та опіки. Діти з інтернатів та дитбудинків області регулярно приїжджають в парк, щоб стати учасниками справжнього дитячого свята – з розвагами, атракціонами і солодким столом. Такі ж заходи організовуються для дітей з малозабезпечених сімей. Втім, є дні, коли подарунки від Дендропарку отримують всі юні жителі Кіровограда. Наприклад, в День знань або День захисту дітей керівництво парку дарує місцевій дітворі понад 20 тисяч флаєрів на право безкоштовного катання на атракціонах. Протягом останніх десяти років Микола та Лариса Онул співпрацюють з усіма районами Кіровоградської області. Домовляються з сільськими радами або місцевими бізнесменами про проїзд, щоб кожна дитина з самого далекого села могла потрапити в Дендропарк, де для неї буде влаштовано свято.

«Ми відроджували парк не для того, щоб на ньому заробити. Це, по суті, соціальний проект. Кожна людина, мені здається, повинна залишити після себе добру пам'ять. Ми побудували парк загальнодержавного рівня. Ми вклали в нього серце і дуже раді, що створили для людей місце комфорту і затишку, відпочинку для тіла і душі», – говорить Микола Онул.

Слухаєш цього чоловіка, бачиш його роботу і розумієш: на нього можна покластися. Він домагається поставленої мети. Він тримає слово. І пам'ятає про людей. А чи не це головне?

Катерина Петрова, Акула.