На ділянці вузького тротуару перед входом до 6-ої школи сьогодні було якось небезпечно людно та святково… Громадськість міста і окремо художники завітали на відкриття меморіальної дошки Юрієві Луцкевичу, засновнику течії необароко в історії українського живопису новітньої доби. І хоча спочатку відзначати планувалося без помпи чи стрясання повітря чергою довгих промов, багатьом все одно бракувало місця… Зрештою, бесіди про модерний прорив у мистецтві 70-80 років викотилися на сходи центру надання адміністративних послуг (одного із структурних підрозділів міськвиконкому).

Пропускаючи школярів уперед, під спалахи камер, зубри тутешнього бомонду воліли відстоятися у затінку.

«Мушу визнати, – коментує Андрій Надєждін, заслужений художник України, – що сьогоднішній день – свято для тісного кола людей… Професійних художників, мистецтвознавців і друзів. Щоправда, як в житті буває: йдеш мимо, бачиш дошку і цікавишся, ким був цей чоловік. Художник-монументаліст; величезний масив спостережень за сучасністю переклав на мову живопису мазепинського бароко. А це - й особливий естетизм, й витонченість форм, ковзкий мазок та лінія, а ще – ряснота барв, любов до контрастів, емоційність… Основна домінанта світосприйняття людини бороко. Юрій Луцкевич був монументалістом – зараз цей напрям, на жаль, занепадає. Писав портрети, пейзажі, натюрморти, однак все вкладав у рамку якогось сюжету, напруги думки – цілі серії таких робіт з’являлися...».

У стінах 6-ої школи, теперішнього навчально-виховного об’єднання центру естетичного виховання «Натхнення», Юрій Луцкевич провчився з 1942 по 1949 роки, встпивши згодом до Київської художньої середньої школи імені Тараса Шевчанка та Київського державного художнього інститу. За словами його вдови, члена Спілки художників України Галини Городнічевої, високу оцінку серед колег та честь бути відзначеним в енциклопедіях саме як засновник нового мистецького явища живописець завдячив своєму працелюбству. «У 60-их всіх, що намагалися писати якось інакше, проривати загату хоч і непоганого, але зашкарублого соцреалізму, виставляли десь за грубкою або пожежним щитом. Щоб ніхто й не бачив. І все-таки помітили, почали запрошувати та купляти за кордоном. Останній день життя провів за мольбертом, малював аквареллю пейзаж Конче-Заспи… Достойна звання майстра смерть».

Відповідно до рішення міськради будівля, в якій колись вчився майбутній художник Юрій Луценко, а відтепер прикрашена його меморіальною дошкою, внесена до державного реєстру пам’яток історико-культурної спадщини України.

Валентина Головань, Акула.