У здоровий глузд таке не затовчеш…  Фермер, під рукою у якого близько 200 з гаком гектарів чужої землі, що її потрібно обробляти, кидає все заради заробітків за кордоном… Ну, і мимоходом, щоб хоч якось задовольнити договірні права пайовиків, переоформлює угоди на колишню дружину, завуча сільської школи. Українські жінки, звісно, вправні і турбопотужні, але ось так, щоб після планерок з методичками однією лівою класти на панцирі усіх комах-шкідників, закуповувати горючку та поратися  на жнивах, мабуть, що  ні… Хіба якийсь кіборг.

Дарма, в Апеляційному суді Кіровоградської області міркують по-іншому – можливо, через те, що «городські». А можливо, десь поміж сторінок справи закотилося прізвище Олександра Чудного – начальника Головного  управління юстиції в Кіровоградській області та однокласника згадуваного фермера.

Повернімося на початок історії. Кілька років тому Ольга Пітенко, мешканка Олександрівського району, вступила у права спадщини – по смерті батька їй дісталося 4 наділи землі загальною площею 12 гектар у селі Рівне (Новоукраїнський район). Самостійно давати їй лад жінка не могла, позаяк працевлаштована вихователем у дитсадку,  їздити ж вихідними на малу батьківщину виглядало якось не з руки… На щастя, допоміг родич – рідний дядько, Олександр Цибульов, директор місцевого фермерського господарства «Росинка». Керуючись довірою до близької по крові людини, Пітенко погоджується віддати йому у користування свої ділянки на умовах регулярного внесення орендної плати – 10 тисяч рік. Принаймні, якийсь час пан Олександр своєму слову не зраджує.

Поворот у відносинах Пітенко та Цибульова припав на хворобу пані Ольги. На операцію та курс реабілітації після неї жінці потрібно було терміново назбирати близько 50 тисяч гривень. Звернулася до дядька – відмовив: мовляв, усі гроші знаходяться в обороті. Необхідні кошти в обмін на право користуватися землею погодився виділити інший господар, аж тут у хід перемовин втручається  родич. Він наполягає залишити землі під його началом, щоб не загубити врожаї ріпаку та озимої пшениці. І якось одразу знайшлися гроші готівкою, також була озвучена пропозиція на складання письмового договору оренди землі протягом шести років, тобто, включно до 2019 року, на умові відомої ставки – 10 тисяч на рік. Пітенко погоджується – істотних підстав не довіряти дядькові в неї поки що немає.

Але саме з цього моменту, пригадує жінка, родич починає поводиться з нею, як з волоцюжкою, ба, навіть більше – поширює селом чутки про її надмірні сексуальні апетити, багаторічне утримування коштом спадщини коханця (насправді другого чоловіка пані Олени, із яким вона прожила 10 років, хоча й не оформлювала відносин через РАГС) і навіть не гребує особисто навідатися до її колишньої свекрухи… Паралельно кампанії психологічного пресингу, принаймні, як це нам переповідає позивачка, тайкома переробляє і по-новому реєструє договір: відповідно до його нового варіанту, Цибульова наділено правами розпоряджатися землею Петінко, як господар, аж до 2050 року. Натомість обов’язкові пункти, у яких перелічуються форми платежу відповідно розмірів індексації, порядок отримання плати, умови передання об’єктів у заставу, дарування, продажу та самостійного обробітку з метою вирощення сількогосподарської продукції і т. ін., були вилучені. Таким чином, відзначає Дмитро Дмитрук, адвокат Ольги Пітенко, стандартна форма довгострокового договору покоротшала рівно вдвічі.

В середині травня пані Ольга у супроводі тоді ще живого брата приїздить у Рівне, щоб поставити Цибульова до відома щодо свого наміру негайно розірвати довіреність. Оригінал «виправленого» документу не затребувала, оскільки вже мала на руках витяг  рішення суду про скасування угоди. Зрештою, реєстраційна служба також підтвердила його неправомірність саме у такому викладі. Зі слів жінки, бурхливої реакції Цибульов не виказав, лише кинув навздогін: «Ну і нехай, ще подивимось…». Після цього, упродовж місяця, знову переробляє угоду – фактично сам на себе, юридично призначаючи розпорядником землі свою колишню дружину: відтепер вже вона, а не Пітенко, наділяє його правами господарювати на чужій землі…Врешті-решт, її було розірвано рішенням районного  суду. Та фермер на цьому не заспокоївся, він подав позов до Апеляційного суду. 

На учорашньому його засіданні, Цибульов пояснив призначення розпорядником землі начебто колишньої дружини поспіхом зборів на заробітки за кордон… А потім, нібито, передумав, бо «щось не склалося». Хоча цікаво було б побачити, ким він там, маючи цілком дохідну «Росинку», збирався гарувати –  невже міністром? Втім, суддя все-таки бере цей довід до уваги.  Щодо розмірів оплати – дядько обіцяє сплачувати її відповідно до розмірів кожного наділу. Тим часом позивачка по-старому вимагає повного розірвання будь-яких зносин із родичем як у правовому полі, так і загалом, поза межами держустанов. На підтвердження цього пропонує до ознайомлення довідку із місцевого відділення «Укрпошти», у якій підтверджено факт відправлення нею листа на адресу Цибульова, але той його, не знати чому, не отримував…

Зрештою, близько півгодини слухань із частиною дебатів завершилися винесенням рішення на корись Цибульова.  Репліки адвоката блокувалися на півслові, зі сторони складалося враження, що про свій захист не компетентна у таких речах Пітенко мусить дбати сама. «Вже не дивуюся і не надто засмучуюся, – підсумовує жінка, – він так хизується своїми «підв’язками» в управлінні юстиції, зокрема, дружбою з Олександром Чудним, з яким вчився в одному класі… Будемо подавати касацію до Верховного суду».

Валентина Головань,Акула