Після безпідставних звинувачень у «ледарстві» та спотворенні деякими ЗМІ сказаного на прес-конференції, Андрій Табалов опублікував розгорнуте та чітке пояснення у своєму блозі на «РК».

Хотів би сказати кілька слів про підсумки моєї прес-конференції «500 днів роботи у ВР», так як деякі ЗМІ донесли своїм читачам недостовірну інформацію. Отже, розповім більш детально про те, що саме вдалося зробити за 1,5 роки у Верховній Раді.

Перше і основне. Я - депутат-мажоритарник, і є представником перш за все своїх виборців. І саме на потреби виборців я працював і працюю зараз у парламенті. Кожна людина, яка звернулась до мене в приймальню, завжди отримувала допомогу, на яку потребувала.

Я нікому не віддаю свою картку для голосування, і завжди сам відвідую засідання ВРУ, тому що розумію, що несу відповідальність перед тисячами людей за кожне своє рішення.

Друге, для тих, хто «смакував» скільки коштів я витратив на благодійну діяльність, на підтримку Збройних сил України і чому так мало.

Я витрачав і продовжую витрачати на потреби української армії набагато більше, ніж 150 тисяч гривень, як повідомили деякі кіровоградські ЗМІ. Але, на відміну від деяких моїх колег-нардепів, коли я виділяю кошти, для мене не є самоціллю показове висвітлення таких заходів, роблю це лише інколи. Люди, офіцери, їх рідні самі дадуть оцінку тому, що і як я зміг їм допомогти.

По-друге, зазначу, що витрачаю кошти не тільки власні, а й кошти передбачені законом кожному народному депутату на здійснення своєї діяльності. Це близько 17 тисяч гривень на місяць, за півтора роки – близько 300 тисяч гривень.

Кожен, хто розповідає про те, що він взагалі не користується депутатськими грошима є або популістом або ж використовує депутатський мандат в цілях заробляння цих самих коштів.

Я не буду «мірятись» сумами допомоги ні з ким, разом з тим я завжди серйозно і сумлінно виконував і продовжую виконувати функцію народного депутата, а саме – вирішувати проблеми громадян, кіровоградців. До речі, ці проблеми не завжди вимірюються коштами.

Депутат – це не мішок з грошима, як мабуть прийнято вважати, а це суспільний діяч, політик, у тому числі місцевого рівня, організатор, представник певного регіону.

Якщо ж, рахувати і говорити про конкретні результати благодійної діяльності – чітко і по пунктах:

1.  Допомога загону Самооборони, військовій частині А-0680 та батальйону  спецпризначення «Кіровоград» на придбання бронежилетів, берців, теплові зорів та іншого обладнання.

2.  Перерахування 150 тис.грн. на рахунок благодійного фонду підтримки українських військових.

3.  Започаткування та проведення першої церемонії «Гордість Кіровограда»

4.  Придбання обладнання для медико-педагогічно-психологічної консультації

5.  Встановлення9дитячих спортивних майданчиків

6.  Організація святкових заходів для ветеранів ВВв, людей похилого віку та дітей

7.  Шефство над багатодітною родиною Милих

8.  Екскурсії для дітей з особливими потребами – до Верховної Ради України, до аквапарку, у дельфінарій, на хлібозавод

9.  Призи для лауреатів обласного зльоту молодих учителів

10.   Допомога Спілці англійської мови в Україні

11.   Відновлення храму Святого Володимира Великого

12.  Акція «Ділитися хлібом – ділитися майбутнім»

13.   Внесок на пам’ятник жертвам Голодомору

14.   Підтримка безкоштовних курсів української мови

15.   Сприяння виданню книг місцевих авторів

Окрім вищезазначених благодійних акцій та заходів, також великим напрямком моєї роботи була і є постійна адресна допомога громадянам, яка не потребує додаткового висвітлення. За останні півтора року я провів 26 особистих прийомів громадян, на які прийшло майже півтисячі кіровоградців. І це не враховуючи зустрічей під час заходів у місті, або ж виїзних зустрічей на округ.

Повертаючись до теми законопроектів. Я не є гравцем великої політики в масштабах всієї країни, я є гравцем політики в масштабах свого регіону. І інтереси регіональні, інтереси моїх виборців для мене є першочерговими.

Підсумовуючи, зазначу, що всі мої законопроекти написані на основі реальних звернень кіровоградців і підкріплені активною та регулярною роботою в окрузі, направленою на розвиток і потреби мешканців Кіровограда.

Крім того, я ніколи не використовував і не використовую становище народного депутата для доступу до бюджетних грошей в інтересах бізнесу.

Я можу відстоювати інтереси певних галузей економіки, в яких я є експертом, в яких я знаю, що і як потрібно змінити. Але жоден мій законопроект не наносить шкоди державному бюджету, а навпаки - спрощує роботу простих людей. 

Всі ми бачимо, як в стінах Верховної Ради, приймаються законопроекти, які в своїй більшості мають або ж загальнодержавне значення, або гострополітичне, або, давайте будемо відвертими, носять у собі популістські ініціативи автора.

Стосовно іміджу зрадника. Мене іноді це веселить, а іноді реально засмучує те, що попри дійсно величезний обсяг роботи, проведеної у регіоні, деякі ЗМІ готові і продовжують транслювати політичне гасло, вкладене їм у голови моїми на той час політичними конкурентами.

Чи міг би я робити більше для округа в разі, якби все ж таки вступив би до фракції Батьківщина – я в цьому не впевнений.

Повертаючись до подій тих часів. Імідж зрадника мені «приклеїли», тому що така була партійна установка в той момент.

Чи не вважати зрадниками тодішнє керівництво партії «Батьківщина», яка залишила мене сам на сам воювати в судах і відстоювати результати виборів в моєму окрузі, коли перераховували голоси і переписували вручну на користь кандидата від Партії Регіонів?

Але я скажу, що час розставив все на свої місця і зараз зрозуміло, хто, у важкі часи для країни, захищає країну, її цілісність і незалежність, а хто - ні. Це добре видно по голосуваннях у Верховній Раді.

Крім того, якщо навіть брати мою передвиборчу програму, фактично всі передвиборчі партійні обіцянки я виконав. Я голосував і за звільнення Юлії Тимошенко, і за скасування пенсійної реформи. До речі останнє питання фракція «Батьківщина», ставши провладною, більше не піднімає. Як і більшість інших передвиборчих гасел.

Повертаючись до теми зрадництва, яка зараз використовується ЗМІ неприкрито вибірково, у мене також є запитання. Чи вважати зрадником, наприклад, пана Ларіна, який тривалий час пропрацював в Адміністрації Президента Януковича, а зараз створив свою нову «ПРУ», додавши у назві одну букву?

Висновки робіть самі.  Я Батьківщину не зраджував. Я за Україну, я за українських солдатів і офіцерів, я регулярно на зв'язку зі своїми виборцями в окрузі.

Зараз в країні йде війна, і питання як її припинити, як і чим допомогти нашим військовослужбовцям зараз є першочерговими. Ми всі хочемо, щоб війна завершилась якнайшвидше, а наші солдати і офіцери повернулись додому живими.

Я вважаю, що свою політичну позицію треба доводити справами, а не криками в сесійній залі. Справи і конкретні дії у допомозі регіону - це те, що може стати основою для оцінки діяльності народного депутата-мажоритарника.

На останок зазначу, що персони у високих кабінетах, партійні боси, гравці великої політики, змінюються доволі часто. А виборці зі своїми потребами існуватимуть завжди. Я обираю простих громадян і буду допомагати саме їм. А не допомагати комусь отримувати за рахунок себе політичні бонуси.