3 березня кіровоградському Євромайдану виповнилося рівно 100 днів. Через Майдан у Кіровограді пройшли тисячі людей, до його організації долучилися десятки активістів. Втім є люди, які тепер вважають Євромайдан своїм життям. Цією публікацією "Гречка" розпочинає цикл історій людей, які творили кіровоградський Євромайдан.

Вікторія Гапоненко та Альона Олійник, ініціатори створення Євромайдану у Кіровограді.

На Майданах провели 100 днів.

Вікторія: На Майдан мене спонукали вийти події, пов'язані з рухом України до єс. Я була проти вступу України до Митного союзу. Ми з Альоною подруги, наші думки щодо ситуації в країні були ідентичними, тому ми спільними зусиллями вирішили змінити бодай щось і в нашому місті. Ми не були впевнені в тому, що зберемо достатню кількість людей. Нами рухало звичайне питання: "хто, як не ми, коли, як не зараз?" Ми були впевнені, що багато людей вже готові змінювати щось, а їм просто потрібен поштовх.

Почалося це зі створення групи в соціальній мережі, поширення новини у вже відомих групах Кіровограда. Також ми відправили новину на інформаційний портал "Гречка"...

Альона: Мої рідні разом зі мною виходили на Майдан в Кіровограді. Мама і брат декілька разів їздили зі мною в Київ. Завжди відчувала зі сторони родини тільки підтримку і розуміння. Якщо треба було заночувати біля ОДА ніхто мені не заборонив, звісно хвилювались, але підтримували, за що я їм дуже вдячна. Щодо знайомих, то звісно були і такі люди, які не розуміли, навіщо я стільки часу присвячую цій справі.

Вікторія: Ніколи в житті не забуду поховальної ходи, коли, ми прощалися з нашим Героєм - Віктором Чміленком. Що стосується подій Майдану в Києві, то над усе запам'ятався день, коли за кілька хвилин снайпери розстріляли одразу 20 людей.

Альона: Я назавжди запам*ятаю ночі протистояння на Грушевського. Безсонні, страшні ночі, коли просто сидиш і чекаєш ранку.

Вікторія: Майдан повністю змінив моє життя. Я врешті решт почала говорити українською і в побуті. Я познайомилась з багатьма чудовими людьми, які стали надзвичайно важливими у моєму житті. Але найважливіше - я ніколи більше не засумніваюсь в існуванні самопожертви, людяності і щирості. Вічна слава Небесній сотні, яка поклала життя за наше щасливе майбутнє.

Альона: Євромайдан вплинув тільки позитивно. Змінив світобачення, укріпив любов до України. Патріотизм тепер не просто слово, це те відчуття, яким має жити кожна людина. 
Майдан насправді показує людей такими, якими вони є. Когось я втратила за ці три місяці, а хтось навпаки з*явився в моєму житті.

Андрій Лаврусь, співорганізатор та постійний модератор Євромайдану у Кіровограді. На Майданах провів 100 днів.

Я, як і інші,вийшов на Євромайдан аби підтримати підписання Угоди з ЄС. Я хочу жити в європейській країні. А потім побиття студентів, розгони...Не міг стояти осторонь цих подій, я не погоджувався з такими діями влади і всіляко їх засуджував.

Всі мої близькі і рідні тим чи іншим чином підтримували Євромайдан. Батьки звісно хвилювалися, переконували не їхати в Київ. А я був і на Грушевського, і на Майдані...Гарячі події викликали хвилювання, але негативу серед мого близького оточення і на роботі не було.

Назавжди запам'ятаю Марш мільйонів, коли шалена кількість людей співала гімн. Ця хвиля просто підіймала. У Кіровограді кожен день був особливим, іншим. Але чомусь запам'ятались, якщо говорити про негативь "тітушки" і Чернявський: до останнього звертались усі, і я особисто, але він ніяк не реагував. тоді на наші пояснення, запевнення. Також зап'яталася тисячна хода містом, арешти, суди.

Євромайдан звісно вплинув на мене позитивно, оскільки відкрилися очі на деяких людей, змінилося ставлення. Майдан став частиною життя. Після Майдану я можу з упевненістю сказати, що більшість людей, які ставилися до нього негативно, змінили свою думку. Більше почали проявлятися патріотизм, любов до України, в тому числі і до Кіровограда. Всі разом ми змінюємо нашу країну і творимо історію.

Валерій Лебідь, співорганізатор Євромайдану у Кіровограді. На Майданах провів 100 днів.
Вийти на Майдан мене підштовхнули події в Україні. В Києві першим із прапором Євросоюзу на Майдан Незалежності вийшов мій кум, журналіст "5 каналу", коли почув від Азарова про зупинку євроінтеграції України. Потім почали виходити інші журналісти, громадські діячі та взагалі люди. Я як журналіст, відповідно, дізнався про це, почав висвітлювати інформацію про події. Ну а потім двоє наших дівчат-студенток запропонували організувати Євромайдан у Кіровограді і в неділю 24 листопада ми його зібрали. Ну якщо ми вже почали його організовувати, то продовжували це робити.

Усі мої знайомі вже звикли до того, що я постійно щось роблю, тому ніхто негативно чи ще якось не відреагував на це. І дивлячись на події в Україні, це все сприймалося нібито так і має бути. Батьки, ясно, вони завжди хвилюються. Коли з'явилися "тітушки", міліція вже не виконуала функцію охорони громадського порядку, то на кожне зібрання Євромайдану приїжджав мій татко, стояв десь у стороні, а потім ми разом ішли додому.

Момент, який вразив мене найбільше - загибель нашого земляка Віктора Чміленка. Загибель більше сотні українців і нашого земляка зокрема. Ті всі розгони, розстріли - вони, зрозуміло, врізались в пам'ять. А найбільш вражаюче на Євромайдані - це люди, які день і ніч стояли, за власні кошти, без нічого організовувалися, йшли під кулі, коли Майдан був уже далеко не мирний. Не менш героїчними були люди і в Кіровограді, які так само в холод і сильні морози стояли на площі, гуртувалися.

Думаю, як і на усе суспільство на мене Євромайдан вплинув позитивно. Взагалі суспільство стане згуртованішим, що дасть змогу створити реально громадянське суспільство, про яке так давно говорили.

Сергій Михальонок, співорганізатор кіровоградського Євромайдану.На Майданах провів 100 днів.
Спонукали вийти на площу ті події, що відбувалися в країні і бажання змінити владу і, мабуть найосновніше, змінити систему влади, щоб вона була відкритою для людей.

Всі мої близькі, знайомі і рідні підтримували мене. Вся сім'я була задіяна у подіях: син був у найгарячіший точках у Києві, донька була волонтером.Мої онучки навіть були одними із активних учасників Маршу малюків у Києві. На роботі деякі колеги-депутати не підтримували те, що відбувалося, але відкритої якоїсь ворожнеяі не було.

Назавжди запам'ятаю 18-19 лютого - розстріли у Києві. Я коли приїхав 25-го на Майдан, мене вразив той стан у якому зараз перебуває Київ. А в Кіровограді не міг не залишити слід похорон Віктора Чміленка.
Я думаю, що я остаточно змінився у своїх думках, переконаннях. В мене і раніше не було бажання красти, але зараз більше загострилось відчуття справедливості. 
 

Спілкувалась Світлана Дубина
Фото з архівів "Гречки"