Крим навесні 2014-го хутенько виліз на шию Росії і ноги звісив, а та погодилася тягнути цю гирю, бо вона вписалася  в концепцію її лідера «о воссоедининении земель русских». Все  начебто відбувалося за взаємною згодою, та не все виходить так, як мріялося новопридбаним «соотечественнкам» РФ. Із очікуваних позитивів вони одержали тільки відсутність обов’язкового вивчення української мови в школах та швидко з’їдене підвищенням цін збільшення пенсій і зарплат певним категоріям громадян. Усе інше – то збитки.

Міжнародна ізоляція, реноме зрадників, проблеми з водою, електроенергією, продуктами, транспортним сполученням, провалений курортний сезон. Плюс різні бюрократичні трабли. Плюс ніяких зрушень у подоланні корупції та беззаконня. Плюс біженці з Донбасу. Плюс обвал авторитету і економіки Росії. Плюс розуміння того, що коли завтра Росія задля «захисту» чергових  співвітчизників надумає ще на когось напасти зі зброєю, то на цю погибельну справу мобілізують і жителів півострова. Тому-то далекоглядні кримчани легенько мацають  трясовину довкола себе  у пошуках  твердого острівця, на який у разі чого можна буде перестрибнути. І зробити це не з такими брутальними порушеннями всіх норм міжнародного права, як то було під час «русской весны».

На облагородження можливого відриву від Росії спрацювала… Шотландія. 18 вересня ця північна частина Великобританії збирається провести референдум про незалежність. Кримчани на рівні свого парламенту дружно підтримали цю ініціативу. Ймовірно, сподіваються, що у разі схвалення світом незалежності Шотландії згодом він так само не протестуватиме проти можливої (якщо Росія погано поводитиметься) незалежності Криму. Тоді і статус окупованої території стане в пригоді.

Ну, до Шотландії Криму гріх примазуватися. Шотландці – це національність, крім  англійської, тут розмовляють ще двома мовами. У шотландського етносу немає іншої батьківщини і тому лише тут шотландці можуть вести мову про національне самовизначення. У Криму ж ініціатори «возвращения домой» етнічні росіяни мають історичну батьківщину в РФ. У Шотландії референдум проходитиме без присутності іноземних військових і керівництво Великобританії хоч і заявляє, що бажає зберегти єдність із Шотландією, але не заперечує проти референдуму. Та кримські хитровани  чхати хотіли на ці розбіжності. Їм важливий сам факт, що є ще хтось, хто, як і  Крим, «хоче від’єднатися». Бо на кого ж іще кивати, чиїм же ще прикладом позолотити власне ганебне колаборантство і сепаратизм? Не Венеції ж, котра майже одночасно з Кримом проводила референдум за вихід з Італії. Дотаційний Крим утримувала Україна і тулячись до Росії, півострів сподівався, що одержить на тарілку жирніші шматки і щедрішу підливку. Венеція ж навпаки – як регіон-донор не хотіла утримувати депресивні райони Італії і більшістю голосів без жодного збройного пресингу сусідніх держав висловилися за відділення. І звідтоді про суверенну і визнану світом державу Венеція ніхто більше не чув.

Сніжана Казимирова, Акула.