Кремлівська медіа-машина запрацювала в гірших традиціях радянського агітпропу

Агресивна співчутливість Кремля стосовно України останнім часом буквально просочила собою все російське інформаційне поле. Навіть улюблена тема російських телеканалів - наближення зимової Олімпіади в Сочі - відійшла на другий план. Не секрет, що саме в Сочі можна було розкрити чимало животрепетних критичних тим про проблеми тотальної корупції чиновників чи безмірної халатності будівельників. Чого тільки варті настільки широко розтиражовані в інтернеті встановлені в олімпійському містечку унітази без перегородок, які вже охрестили «для близьких друзів». Проте інформаційна політика Кремля завжди працювала згідно з відомою приказкою: «У чужому оці смітинку бачимо, у своєму колоди не помічаємо»...

Доводиться констатувати, що кремлівські ЗМІ щодо подій в Україні з самого початку не стали виконувати свою основну функцію - інформування, а відразу запрацювали у форматі чистої, не скаламученої об´єктивністю пропаганди. Ніякого фактажу, лише потік емоцій і дезінформації. З блакитних екранів наполегливо, але без будь-яких реальних доказів протягом цілого тижня розповідають про орди «бандерівців», котрі мчать у південно-східні області України захоплювати там владу. Про те, кому ця інформація потрібна і цінна, ясно навіть без заяв губернатора Харківщини Михайла Добкіна, який, нагадаємо, подякував російським журналісам за те, що «вони об´єктивно висвітлюють події, які відбуваються в Україні».

Цілком очевидно, що показова турбота про долю України для Кремля має перед собою одну конкретну мету: масовано промити мізки як власному населенню, так і жителям південного сходу України, які перебувають під серйозним впливом російських ЗМІ. При цьому варто відзначити, що телеканали використовуються для трансляції, - а не виключено, що і з метою впровадження в масову свідомість росіян, - ідей про різні варіанти дій російської влади у разі того чи іншого перебігу подій в Україні. Тому спектр настроїв на ТБ істотно відрізняється один від одного: від досить сухої критики дій опозиції (ОРТ), до фактично закликів до грубого втручання у внутрішні українські справи (РТР).

Провівши моніторинг центральних телеканалів наших північно-східних сусідів за останні кілька днів, дійшли кількох висновків:

    1. Агітпроп Росії активно звертає увагу на «м´якотілість» і неприпустиму нерішучість Президента Віктора Януковича. Глядачів прозоро наводять на думку про те, що    через відсутність жорстких силових дій української влади, яка не може подавити бунт «погромників, бандерівців і фашистів», наражаються на небезпеку «російські брати» з південного сходу України.
   2. На всіх російських телеканалах робиться акцент на антагонізм з Європою, її позицією і діями. Таке ставлення, в свою чергу, автоматично екстраполюється на «поплічників Заходу» - українських опозиціонерів.
  3. «Фашисти» і «бандерівці», по суті, повністю замінили «активістів Євромайдану». Їхні - тобто «фашистів» - дії оцінюються виключно з точки зору спроби насильницького повалення чинної влади прозахідними силами, фінансованими ЄС і США, з єдиною метою - відірвати Україну від Росії.
   4. На найбільш радикально налаштованих телеканалах, на кшталт РТР, звучить теза про необхідність Путіну рішуче втрутитися в ситуацію в Україні для захисту «братів» з українського південного сходу.
    5. На деяких ТБ-каналах відбувається відверте вихваляння і навіть героїзація оборонних рухів у південно-східних областях України і в Криму, ведучі та гості ток-шоу, присвячених українським подіям, захлинаючись, захоплюються «російською патріотичністю» і вірністю владі загонів козаків, а також «хлопців спортивної зовнішності».
    6. Нескінченним рефреном звучить теза про неминучість розділу або, в гіршому випадку, федералізацію України.А також про те, що Росії в цьому розділі необхідно активно брати участь, причому, за закликами деяких глашатаїв такого роду «братньої допомоги», - аж до введення на територію України російських військ.

Загалом, незважаючи на те, що ставлення в інформаційному полі Росії до Євромайдану яскраво негативне, різна реакція на українські процеси останнього часу на тому чи іншому телеканалі може свідчити про те, що Кремль готується до різних сценаріїв подій в Україні й «обкатує» їх у суспільній свідомості. Приміром, подається меседж про необхідність надання якоїсь допомоги Віктору Януковичу. Але якщо на більш помірних телеканалах така допомога явно не передбачає силового сценарію і розглядається лише в економічному полі, то в інших ЗМІ, як цілком прийнятні, а то і вкрай необхідні, розглядаються варіанти засилання в «дружню Україну» емісарів і «груп силової підтримки» з числа російських добровольців або навіть банального введення військ (Жириновський - про необхідність введення Псковської дивізії ВДВ).

Поява такої поліваріантності широкомасштабної пропаганди може свідчити про сплановану і добре скоординовану Кремлем превентивну роботу, спрямовану на підготовку громадської думки до будь-якого із сценаріїв, який з огляду на різні умови і обставини Москва визнає за можливе здійснити в Україні. Подібні дії російських мас-медіа не можуть не викликати тривоги: подібні інформаційні кампанії вже неодноразово проводилися Москвою у зв´язку з відомими подіями в Придністров´ї та на Кавказі.

Один із останніх прикладів - «братня допомога» російських військових Південній Осетії, що вилилася в локальну війну з Грузією, і відторгнення частини грузинської території. Безумовно, Україна - не Грузія, ні за геополітичним значенням, ні за концентрацією на її полі інтересів провідних геополітичних гравців. Кількість і впливовість останніх, зацікавлених у незалежній, єдиній і неподільній Україні, хотілося б сподіватися, зможе утримати Росію від силового варіанту щодо «братньої країни».