Врадіївки 2.0 не буде

26/05/20 01:05 Публікації

Реформи треба робити справжні, а не імітувати бурхливу діяльність, щоби потім нагора вилізла уся чорна пліснява. Це і про Кагарлик, і про Тлявова. І про долю трьох людей, яким шиють убивство Павла Шеремета.

За 6 шість років можна було показати хоч якийсь результат у реформуванні мі(по)ліціі. Але не судилося. Бо усіх влаштовує політичний результат, який може забезпечити Арсен Борисович Аваков. Раніше він прикривав тих, хто скористався плодами Революції Гідності. Нині президент фактично пішов визнав, що підписався кров’ю під політичним правосуддям, бо ж не можна здавати того, хто першим присягнув на вірність ще до першого туру, коли усі побачили аномальну соціологію.

Врадіівки 2.0 не буде. Якісь кілька місяців тому обурені громадяни постили фото янголятка Кирила Тлявова із заявами — що усе це так не пройде. І убивці, які пристрелили дитину у власному дворі, будуть покарані. Але у травні кількох фігурантів відпустили на волю під маленькі застави — і хоч би хто обурився удруге.

Коли улітку 2013 була Врадіівка — у нас була менш сциклива опозиція. Хоча одна із її лідерок Юлія Тимошенко уже відбувала тюремний срок. Тодішня опозиція розкачувала народ, були сильні партійні структури на місцях. Уже кілька років «беркут» ледве не щотижня когось пакував і пресував. Бив по ребрах і мав досвід брудних виборів 2012 року.

Якби після убивств Небесної сотні якихось «беркутів» не обміняли на таксистів. А мразі, які їх покривали, не повернулися із тріумфом на свої посади — можна було очікувати іншого результату. А там будь-який Вася із Кагарлицького райвідділку розуміє, що відмажеться, втече і може, навіть прилаштується в ОМОН сусідньої держави.

Коли буде якась чергова срака в країні, і ми утретє візьмемо каски і рушниці — я і досі не розумію, на чию сторону стануть полісмени, судді і прокурори. А ще більше не хочу знати, як чергові кириленки і мосійчуки та савченки скористаються чужими перемогами, щоби пролізти в урядовий квартал і стригти бабки на тому, щоб продавати і ламати усе довкола. Бо ситуативні патріоти. Але маючи таких «патріотів» — і медведчуки не такі страшні. Ті хоч чесно зізнаються, що ненавидять Україну всім серцем.

Інколи я страшно шкодую, що нам не вистачило трохи часу у 2014 між Майданом і війною, щоб відфільтрувати усю наволоч, яка правицею вдягала на себе вишиванку, а лівицею продавала країну олігархам і лєпшим друзям із-за поребрика. Бо кому фронт, а хто зараз із голубого екрану з Портновим не вилазить. 

Або за революціями слідує інтелектуальна і дискусійна робота, або нам кожні 10 років світить страшне фіаско. Де кожне наступне більш смертельне аніж попереднє.

Marina Daniluk-Yarmolaeva

Джерело: 
Мій Кіровоград