Секретар міськради Кропивницького Андрiй Табалов розповів про полiтику, бiзнес та родинні цінності

У середу, 6 листопада, на кропивницькому телеканалi “Вiтер” секретар мiської ради Андрiй Табалов дав iнтерв’ю для тридцятої програми “The Ексклюзив”, пише «МК»Пiд час розмови журналiстка Валентина Чирва, як і звичайно, ставила запитання зручнi i не зовсiм. Мова йшла про полiтичну дiяльнiсть, бiзнес i не тiльки...

"Завжди готовий до відвертої розмови, бо, по-перше, мені нічого приховувати і, по-друге, є чим пишатися", – зазначив очільник депутатського корпусу після ефіру, під час якого обговорили його минуле й заглянули в майбутнє. 

Зупинившись на колись сказаному Андрієм Табаловим "Якщо ти знайшов дорогу без перешкод, найiмовiрнiше, вона веде в нiкуди", журналістка спробувала розібратися, яким шляхом іде її візаві нині.

– Я не збирався ставати секретарем мiської ради, але те, що я планував зробити як мер, частково можна здiйснити, працюючи у командi чинного мiського голови i в коалiцiї депутатiв цього скликання, – зазначив, відповідаючи на запитання стосовно того, як iз бiзнесу, з пiдприємницької дiяльностi "докотився" до секретаря?

– Пiсля сфери бiзнесу, з бiзнесовою жилкою, скажiмо, не нудно у мiськiй радi?

– Якщо відверто, часом буває нудно, тому що у державному управлiннi є певна бюрократiя. Постiйно виникають фрустрацiї, коли, наприклад, хочеться допомогти людинi, а через окремi процедури та iншi речi, наявнi як у мiськiй радi, так i в обласнiй та й у державi, просто неможливо це зробити. Проблема у неможливості зробити все, що хотiлося б. 

– Перший бiзнес, який вiн був?

– У 17 рокiв я розпочав працювати комерцiйним агентом на пiдприємствi, яке займалося оптовими поставками в продуктовi магазини. Тодi я здiйснив свою першу бiзнес-операцiю, котру обдумав самостiйно вiд початку до кiнця. 

– Пам’ятаєш власнi враження? Усе-таки вiдповiдальнiсть, фiнансовi ризики...

– Звичайно. Пам’ятаю дуже нервову поїздку. Я купував у Херсонi крохмаль. Потрiбен був саме картопляний. Я боявся, що менi "впарять" замiсть нього кукурудзяний, але знайшов нормальну, порядну людину, порозумілися. Мене після того дiлером тiєї компанiї хотiли зробити, але я не мав планiв займатися картопляним крохмалем. Проте угода виявилася успiшною. Сотнi три доларiв я заробив тодi. 

– Знаю, що два фахи маєш: економiчна освiта, юридична освiта. Але знайшла iнформацiю, що ще навчався в Брайтонському унiверситетi. 

–  Моя основна освіта – це Brighton University. Курс, який я проходив, називається Business Studies. Навчався чотири роки: три роки навчання та один рiк практики. До речi, практика там зовсiм не така, як у нашiй країнi. Це реальна робота, яку ти шукаєш самостiйно, через iнтерв’ю, через асесмент-центри, якi влаштовують серйознi корпорацiї. Працював я фiнансовим аналiтиком на корпорацiю American Express якраз у лондонському офiсi, але навчався у Брайтонi. Це гарне мiсто на пiвднi Великої Британiї. Нещодавно королева Єлизавета присвоїла йому звання city, ранiше це був town. Тобто там менше мiльйона населення. Дуже гарне колоритне мiстечко.

– Хочеться, щоб ти розповiв детальніше, як узагалi ти потрапив у Брайтон, як ти знайшов компанiю, де працював фiнансовим аналiтиком. От узагалi твiй шлях, твої цi чотири роки, якими вони були? 

– Моя мама мала мрiю, щоб я навчався за кордоном, i перший крок, який ми зробили, це познайомилися з українською туристичною агенцiєю, яка займалася влаштуванням студентiв за кордоном. Колись я навiть в одинадцятій школi складав екзамен у американцiв, але не пройшов. Як сказали органiзатори-американцi: “занадто гарна сiм'я у вас”. Тобто той конкурс – для дiтей із незаможних родин, попростiше, для того, щоб був певний соцiальний лiфт, а у нас i так усе було гаразд. Тож друга спроба була поїхати не в Америку, а у Велику Британiю. Спочатку на мiсяць у коледж – повчити мову. Потiм – уже на чотири мiсяцi для того, щоб закiнчити навчання i скласти iспит iз англiйської. Повчився, паралельно пiдшукав унiверситет. Подав заявки в кiлька вишiв. На моє здивування, абсолютно в кожному унiверситеті, до яких я подавав документи, сказали: “Будь ласка, приїжджайте на навчання, ми радi вас бачити”. Обрав Брайтонський унiверситет: менi там усе сподобалося, гарне мiсто. 

– А фiнансовим аналiтиком як став? 

– Моя спецiалiзацiя – це фiнансовий менеджмент та ринки капiталу. Я не гуманiтарiй, легше мені давалися алгебра, геометрiя, математика, фiзика, тому з батьками порадилися, вирiшили обрати саме фiнансову спецiальнiсть. До речi, мiй перший бiзнес-досвiд також стосувався не якихось абстрактних речей, а от саме фiнансового розрахунку, певних бiзнес-операцiй. І практику також я вибрав фiнансову.

– I все англiйською мовою?

– Абсолютно, а якою ще мовою у Великій Британiї можуть працювати або навчатися?

– Ти згадав за матiр, що вона мрiяла, щоб ти навчався за кордоном. Батько, я ж думаю, мрiяв, щоб ти став гарним бiзнесменом, правда?

– Ну, звичайно.

– А про що мрiяв ти?

– Я, чесно кажучи, спочатку мрiяв бути космонавтом, потiм – льотчиком-випробувачем, як Юрiй Гагарiн, це в радянськi часи. Потiм я мрiяв бути моряком, наприклад, але це було в школi. Ну, знаєте, як складно взагалi зустрiти дитину або навiть юнака, у яких є сформованi якiсь реальнi мрiї, реалiстичнi. Врешті у тодішньому КІСМі (це ще до Англії) навчався  на економiчному факультетi, на факультетi фiнансового менеджменту та аудиту, тому вирiшив просто не змiнювати професiю i йти тим же шляхом. 

– Давай трiшки про бiзнес. Ти є засновником товариства Balmeronia Enterprises, правильно?

– Так i є.

– Головний офiс знаходиться на Кiпрi, i пiдприємства “Волошкове поле”, “Формула смаку” також зареєстрованi там же. Чому саме Кiпр, це має якесь вiдношення саме до оптимiзацiї податкiв в офшорах?

– Чомусь, коли говорять “Кiпр”, у людей виникає асоцiацiя з офшорами. Є таке цiкаве англiйське слово на три букви, називається IPO, якщо чула, Initial Public Offering. Це є моя, до речi, велика мрiя, яку я планую здiйснити, мабуть, у найближчi роки. Це виведення певної частини нашого сiмейного бізнесу на фондову бiржу, i от якраз створення холдингової компанiї Balmeronia Holdings Limited – частина цього процесу. Це абсолютно не має жодного вiдношення до оптимiзацiї податкiв або офшорiв. До речi, Кiпр бiльше не є офшорною зоною, це – частина Євросоюзу, i давно, вже рокiв із десять. I тодi, коли ми цю компанiю створювали, то вже був Європейський Союз. I коли ми запросили едвайзерiв або консультантiв iз питань юриспруденцiї i фiнансiв, якi допомагають виводити великi компанiї, вони порекомендували нам кiлька юрисдикцiй, у яких можна утворити холдингову компанiю. То були Кiпр, Мальта, Нiдерланди i Велика Британiя. Скажу, що на Кiпрi найдешевше вийшло, тому ми й вирiшили створити холдингову компанiю на Кiпрi, i ця холдингова компанiя є фактично власником акцiй i компанiї “Волошкове поле” i цiлої низки рiзних пiдприємств, якi входять до цього холдингу: “Формула смаку”, молочна група, молочний бiзнес, а також сiльгоспбiзнес.

– За роки твоєї пiдприємницької дiяльностi було дуже багато проєктiв у бiзнесi. Який вважаєш найуспiшнiшим, найприбутковiшим, можливо?

– У нас усi проєкти, в принципi, прибутковi, iнакше вони б не iснували. Менi бiльш цiкавий молочний бiзнес, тому що це не тiльки нацiональний ринок, це мiжнародний ринок. Наприклад, цiкаво було виводити “Первомайський молококонсервний комбiнат” на експортнi ринки. Ми його придбали як безперспективне, а зараз це – одне з найприбутковiших пiдприємств групи компанiй, менi реально не соромно за його продукцiю.  

– Чи давав ти коли-небудь хабаря, i чи давали тобi хабаря?

– Тут треба розрiзняти двi речi: це вдячнiсть i хабар. Вдячним звичайно я був... Хабарів не давав, я абсолютно проти  цього. Коли ще жив у Великій Британiї, там же у коледжі навчався мiй молодший брат, я був його опiкуном, тому серйозно ознайомився, як узагалi iснує i фiнансується навчальний заклад. Вiн приватний, фiнансується за рахунок коштiв, якi платять студенти, а також за рахунок опiкунської ради: багатi серйознi авторитетнi люди допомагають фiнансово, тому їхні iмена викарбуванi в холi. Взяв собі той досвід за приклад, і як випускник дев’ятої школи охоче допомагав купувати певне обладнання шкiльне. Я не вважаю це хабарем.

– Ти уже тривалий час у полiтицi, чи є в полiтицi друзi?

– Є таке прислiв’я, що в полiтицi немає друзiв, є iнтереси. Крім того я не вважаю себе професiйним полiтиком, я досi бiзнесмен, управлiнець, який намагається працювати ефективно на своєму місці. Звісно, в мене є друзi, є люди, з якими  товаришую, думаю, що це нормально.

– На мiського голову плануєш йти?

– Скажу так, по-перше, ще невiдомо, коли будуть вибори. Чи вони будуть навеснi чи на осiнь. На даний момент я просто працюю задля громади, роблю все, щоб та робота, якою я займаюся, була корисна для громади, а стосовно виборiв ще буде час, я зможу визначитися з цим. 

– Прокоментуй тезу одного з мiсцевих сайтiв: “Вже багато рокiв сiм’я секретаря мiськради Андрiя Табалова отримує тендери на постачання продуктiв харчування для садочкiв та шкiл Кропивницького, таким чином забезпечуючи свої фiрми та власнi кишенi грошима з мiського бюджету”. 

– Я абсолютно конструктивно вiдповiм, але здалеку почну, взяв iз собою певну iнформацiю. Є у нас дуже багато iнформацiйних джерел, якi пишуть такi речi, от наприклад, минулого року в одному зі ЗМІ був такий заголовок: “Триває евакуацiя населення з зони можливого ураження на Кiровоградщинi”. Це – фейк, який був спростований, але його переглянули 424 людини... Висновок: перевiряйте джерела iнформацiї, тому що в нас є багато ЗМI, якi пишуть фейки, або манiпулюють iнформацiєю, тому що є певнi люди, яким я особисто не подобаюся, якi вбачають у менi свого полiтичного конкурента. Стосовно бiзнесу сiм’ї, так, є у нас бiзнес, та сама Balmeronia Enterprises, яка є холдинговою компанiєю, молочною. Постачаємо, можливо, i в кропивницькi бюджетнi заклади згущене молоко. I я скажу, що це правильно, це гарно, але це повинно бути без посередникiв, а напряму, тобто заводи i пiдприємства, якi це виробляють, повиннi працювати безпосередньо з галузями харчування i, до речi, от у мене є ще трохи подаруночкiв (передав журналістці згущене молоко та кефір "Волощкове поле"). Це подарунок, можете випити прямо тут, я є лобiстом конкретно оцього бренду, за нього я вiдповiдаю особисто, за його якiсть, i якщо вiн з’явиться на столах у їдальнях у школах, дитячих садках, я буду тiльки радий i буду вважати, що робота, яка зроблена дуже серйозно, пройшла недарма. 

– Скажи, багато людей до тебе звертаються як до секретаря, як до бiзнесмена, в принципi, але багато людей iз негативом. Як ти на собi це все витримуєш? 

– Почну з того, що насправдi приходить дуже багато, i скаржаться в основному на речi, якi навiть не залежать вiд мiсцевого самоврядування. Як я впоруюсь? Дуже просто, ходжу до спортзалу. Деякi люди пиячать, деякi вживають iншi речовини, а я просто відвідую спортзал. Долаю негатив, і думаю, це найкраще, що можна зробити, якщо у роботi багато стресу, а його в нашому життi вистачає.

– До речi, згадав ти за спорт. Твою цитату прочитаю: “Я кросфiтом займаюся другий рiк, i менi вiн дуже подобається, бiльше того, це найкраща дисциплiна, найбiльш рiзнопланова та корисна для здоров’я, це вид фiзичної активностi, який доступний для всiх”. Як у твоєму життi кросфiт з’явився?

– Кросфiт з’явився знову ж таки як бiзнес-проєкт. Коли я був бiзнесменом, я iнодi цiкавився такими рiзними цiкавими напрямками, якi можна проiнвестувати i зробити щось корисне, i заробити на цьому кошти. Свого часу проiнвестував проєкт, закупив обладнання, прибрали примiщення нормально, i з’явився кросфiт-клуб у Кропивницькому, Fight Baza, а через рiк, як вiдкрили Fight Baza, я вирiшив спробувати, що ж воно таке. І почав прозрiвати, як кажуть, бо насправдi це саме той вид спорту, якого я, так би мовити, чекав усе своє життя, тому що вiн поєднує i гiмнастичнi вправи, i важкоатлетичнi вправи, i бiг, i велосипед, i плавання. Тобто це все в одному, абсолютно все.

– Окрiм професiйного спорту, знаю, що ти займаєшся скелелазiнням, гори полюбляєш. Андрiй Лiсота, це хто такий?

– Андрiй Лiсота – це мiй друг i партнер по походах гiрських, знайомі з ним рокiв п’ять. Ходили на Матергорн цього року, i планiв дуже багато. 

– Ти людина зi статками, бiзнесмен, багато робиш для мiста нашого, як ставишся до людських заздрощiв?

–  Це слабкiсть. Якщо людина щаслива, якщо людина робить те, що їй подобається, якщо у людини є друзi, рiднi, то нічого заздрити. Треба просто брати iнших людей за якийсь приклад i досягати того ж. 

– Легко прощаєшся з людьми на роботi?

– Нi, це складно, тому що я, на вiдмiну вiд окремих керiвникiв, намагаюся товаришувати зi своїми спiвробiтниками, неважливо, чи це вища посада, чи це пiдлеглий, тому дуже важко. 

– Позицiонуєш себе як сiм’янина, громадського дiяча, полiтика, спортсмена, бiзнесмена. Що на першому мiсцi? 

– На першому мiсцi, звичайно, сiм’я, тому що це є тим, що дає можливiсть i мотивує на усi тi речi, якi я роблю. Навiть на гори.

– Людмила Табалова, Олександр Табалов...

– Це мої батьки.

– За батька бiльшiсть знають, його, в принципi, знають, вiдома постать у нашому мiстi, а от мати, який вона мала вплив на тебе, яка вона, чим займається? Що ти можеш про неї сказати?

– Насправдi, те, яким я є, це бiльше – моя мати, нiж батько, тому що в мене її характер, я навiть схожий на неї, i ми спiлкуємося частiше з нею, нiж iз батьком, тому що батько – приклад, такий трошки, можливо, недосяжний, а мама вона поряд завжди, вона завжди посмiхнеться, завжди порадить. Не вийшло щось? Пожалiє. А батько каже: “Ти повинен так, ти повинен досягти, iнакше бути не може”.

– А в дитинствi конфлiктували з батьками?

– Та з усiма конфлiктували, i з мамою, бувало. Мама мене ременем, наприклад, била, якщо я оцiнки поганi отримував. Це була нормальна практика для гарних радянських батькiв, для того, щоб дiти досягли багато чого в життi.

– А чи є щось, за що ти ображаєшся ще з дитинства?

– Абсолютно немає нiчого такого, iнодi є такi речi, якi ти спочатку сприймаєш таким чином, що вони начебто проти тебе i вони тебе ображають, але з вiком, а менi ж уже не 20 рокiв i навiть не 30, з вiком розумiєш, що батько мав рацію. На даний момент я абсолютно згоден iз усiма речами, якi робили мої батько i мама стосовно мене, це було правильно, це i була частина мого виховання як нормальної людини. Крiм того, якби я був невдаха, я думаю, я б тут не сидiв разом iз вами, а якщо я сиджу тут, то значить виховали мене правильно, i досяг я правильних речей, це все результат виховання мами i тата.

– А як ти виховуєш своїх дiтей?

– Я добрий тато, нiколи руку не пiднiму на дитину, нiколи поганого слова не скажу, я м’якший. Тим паче, дiвчата ж у мене, вони дуже гарнi, класнi, я їх люблю. Дякую Богу, що є дружина для того, щоб трохи, можливо, приструнчити, вказати на якiсь слабкi сторони. 

– Як познайомився з дружиною?

– Познайомився з нею десь 12 рокiв тому, були в кафе разом iз друзями, а мiй друг товаришував з її подругою, i вона прийшла, просто щоб потусити, на спiльному зiбраннi, скажiмо так. Мене вона дуже зацiкавила.

– Як потiм усе розвивалося, як дiйшло все до кохання?

– Я добивався її певний час, намагався зустрiтися, потiм у мене свої справи були, вона поїхала з подругою на море, i я вирiшив поїхати до неї. Там ми вже бiльше так роззнайомилися, i зараз у нас гарнi стосунки. 

– Дванадцять рокiв шлюбу, як це зберегти?

– Ми зустрiчаємося дванадцять рокiв, одруженi – менше. Думаю, що кохання, воно повинно перерости у щось: дружбу, партнерство. Вона – бiзнеследi, я їй допомагаю, вона допомагає менi, дає поради менi в моїй полiтичнiй дiяльностi i бiзнесовiй дiяльностi. Ми любимо разом проводити час, а найголовнiше – вона дуже гарно готує...

– Найулюбленіша страва яка? 

– У неї багато страв, одна з класичних – шуба. От у неї вона просто космiчна.

– Ти сказав за партнерство, за дружбу, але все ж таки, що на першому мiсцi? У жiнцi найголовнiше кохання, любовнi стосунки, дружба, пiдтримка, материнськi якостi чи вiдчуття i комфорт?

– Я думаю, повинно все бути. Можливо, скажу банально, або комусь ця рiч не сподобається, але вони повиннi бути переплетенi. Не може такого бути, що от на першому мiсцi любов, а на другому, на третьому – материнськi якостi, або там дружба на першому, а любов – на другому, третьому. Це все повинно бути на першому мiсцi, просто все. 

– Твоя найголовнiша амбiцiя на 5 рокiв? 

– Вивести на IPO молочний бiзнес компанiї. Це в тому випадку, якщо я не буду займатися полiтикою.

Завершилася розмова журналістки з Андрієм Табаловим бліц-опитуванням.

Джерело: 
Мій Кіровоград