На Кіровоградщині медики не захотіли допомагати побитому хлопцю

Максимові Авдієнку – 19 років. Він родом із Новоахрангельська. Там хлопця і побили на дискотеці в ніч на 1 листопада. Лікарі на виклик приїхали, проте подумали, що хлопець п’яний, і… поїхали. Тільки коли Максима привезли приватним транспортом, з’ясувалося, що в нього гематома у голові, яку терміново потрібно видалити. Шанси вижити були п’ятдесят на п’ятдесят. 

Як усе сталося – хлопець не пам’ятає, бо до тями прийшов уже в лікарні. 

– Той вечір пам’ятаю уривками, – розповідає Максим. – Я вийшов надвір, щоб подихати свіжим повітрям, бо в приміщенні було душно. На вулиці була якась бійка, паніка, багато людей. Потім відчув дуже сильний удар. Коли відкрив очі – був уже в лікарні. У реанімації пролежав три дні і не все пам’ятаю. Коли звідти перевели в травматологічне відділення, почав усе згадувати.

Як переповідають свідки, це сталося у клубі, де Максим відпочивав із друзями. Близько третьої години ночі він вийшов надвір і обіперся об одну із припаркованих машин. До нього підскочив хлопець і почав бити.

– Машина стояла біля клубу, Максим вийшов і обперся на неї. Потім уже побачили, як він лежав ногами до бордюру, а головою на дорозі. Ми підбігли, почали обливати водою. У нього пішла піна з рота. Усі дуже розгубилися. Потім його привели до тями і повели до мене в машину. Видно було, що дуже сильно ударився головою, – пригадує свідок події Артур. 

Біля клубу було людно, молодь викликала швидку і до приїзду медиків намагалася надати Максиму першу допомогу. 

Медики на місце приїхали, однак побитого хлопця після огляду до лікарні не забрали. Сказали: «Він п’яний, нам немає що тут робити». Коли Максимові стало зле, друзі його повезли до фельдшерського пункту. 

– Навіть там його не захотіли брати, – обурюється мама хлопця Олена, – Кажуть, нащо він нам треба, везіть додому, нехай проспиться. Потім побачили, що ззаду на потилиці у нього гематома. Тоді працівники ФАПу вирішили, що треба викликати чергового лікаря з нашої районної лікарні. Так у неврологічному відділенні він пролежав суботу і  неділю. Потім я підняла питання, що треба кудись їхати, бо йому дуже погано. Лікар мені на це відповів, що у нього струс мозку і їхати нікуди не можна. Я подзвонила до головного лікаря Уманської ЦРЛ, який дозволив приїхати у супроводі медичного працівника на швидкій. Ні направлення, ні виписки нам ніхто не дав. Добре, хоч дали швидку, яку ми заправили бензином і так змогли доїхати до Умані, бо туди найближче. 

Зараз хлопець після тяжкої операції лежить в Уманській районній лікарні. Йому на потилиці видалили гематому розміром із пачку цигарок. 

– У приймальне відділення Уманської ЦРЛ поступив пацієнт із черепно-мозковою травмою. Хворого госпіталізували. Медичним персоналом надана медична допомога та проведено оперативне втручання, – коротко розповів заступник головного лікаря з медичної частини Уманської ЦРЛ Олександр Кучмій.  

Зважаючи на тяжкий стан Максима, лікарі навіть готували рідних до найгіршого. 

– Одразу викликали працівників міліції, взяли розписку, що я повідомлена про тяжкий стан мого сина, що може бути летальний випадок. Лікар почав робити операцію, яка тривала більше чотирьох годин, видалив гематому розміром 120 мм. Якби не цей уманський лікар, то в понеділок я б свою дитину вже не побачила. Тепер я йому вдячна до кінця життя, – висловлює подяку медику мама Максима. 

На другий день після трагедії жінка звернулася до міліції з двома заявами. 

– Я подала заяву до міліції про те, що прошу встановити винних осіб у побитті і притягнути до кримінальної відповідальності медичних працівників, які не надали медичну допомогу. Цю заяву в мене відмовилися брати. Я вимушена була покласти її на стіл і піти. Хоча є чіткий порядок про прийняття заяви, вони його не дотримались. Мою заяву розглянули як звернення, а не заяву про порушення кримінальної справи. Фактів порушень із боку медичних працівників не встановили. Відповіді на так зване звернення я досі не отримала, – розповідає мама хлопця.

Правоохоронці кажуть, кримінальне провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень уже відкрите, особа хулігана встановлена. 

– За даним фактом слідчим Новоархангельського райвідділу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією, передбаченою статтею 125 частиною 1 – це легкі тілесні ушкодження. У справі призначена низка експертиз, сам потерпілий зараз знаходиться на лікуванні. Особа, яка спричинила тілесні ушкодження, встановлена, співпрацює зі слідством. Тобто триває досудове розслідування, – повідомив перший заступник начальника Новоархангельського райвідділку Олексій Руденко.

А от вини медиків правоохоронці так і не знай­шли.

– Даний факт зареєстрований у журналі є­­­­­диного обліку Новоархангельського райвідділу міліції. Проводилася перевірка відповідно до закону про звернення громадян. Даний факт не підтвердився, – додав Олексій Руденко.

Лікар, який виїжджав того вечора на виклик, на телефонні дзвінки «КП» не відповідає. А головний фельд­шер станції швидкої допомоги запевняє, що Максим сам відмовився від госпіталізації. 

– Усіх п’яних, в якому б стані вони не були, забирають. Фельдшер у будь-якому випадку хотів його забрати. Він же його питав, чи той поїде у лікарню. Хлопець відповів, що ні. Це я кажу те, що знаю зі слів фельдшера, – запевняє старший фельдшер Новоархангельської станції швидкої допомоги Василь Ніколаєнко. 

– Фельдшери зараз надають собі право вказувати, що Максим відмовився від госпіталізації, незважаючи на те, що він був непритомним 14 годин. Є наказ №500 Міністерства охорони здоров’я, в якому чітко підтверджено порядок дій бригади швидкої допомоги. Коли вони приїхали на місце події, їм повідомили, що була завдана травма. Його треба було госпіталізувати. Якби і справді син відмовлявся їхати, то він повинен був розписатися в спеціальній картці. Але, оскільки він був не при тямі, то і відмовлятися не міг, – говорить мама Максима. 

Жінка не збирається вибачати медиків. Вона – юрист за освітою і  вже збирає документи до суду. 

– Я звинувачую лікарів швидкої допомоги Новоархангельського району, які не провели госпіталізацію мого сина, оскільки травма головного мозку в нього дуже складна, його необхідно було госпіталізувати, але лікар швидкої допомоги на власний розсуд встановив діагноз – п’яний. При тому, що ніхто не взяв аналіз крові, чи справді було те сп’яніння. Я дочекаюся відповіді про порушення кримінальної справи відносно медиків. Але така ситуація у районі не перша. Наші медики неодноразово ігнорували хворих, були і летальні випадки. Я справу  не залишу. Наполягатиму на тому, аби медиків, які не надали допомогу, притягнули до кримінальної відповідальності, – каже мама Максима Олена.   

В Уманській районній лікарні хлопець знаходиться­ вже третій тиждень. Після складної операції він почувається краще. Проте потрібен ще тривалий період лікування та операція. 

– Уже краще себе почуваю, – ділиться Максим Авдієнко. – Ходжу потрошку. Перші вісім днів після операції лежав, навіть сидіти не можна було. І тільки на одинадцятий день почав робити перші кроки. Тут важко дуже. Надвір не випускають. Мені привезли ноутбук, тому трохи веселіше. Через три місяці будуть дивитися за станом здоров’я. Якщо все буде у нормі, то зроблять ще одну операцію, – з надією на одужання говорить хлопець.Максимові Авдієнку – 19 років. Він родом із Новоахрангельська. Там хлопця і побили на дискотеці в ніч на 1 листопада. Лікарі на виклик приїхали, проте подумали, що хлопець п’яний, і… поїхали. Тільки коли Максима привезли приватним транспортом, з’ясувалося, що в нього гематома у голові, яку терміново потрібно видалити. Шанси вижити були п’ятдесят на п’ятдесят. 

Як усе сталося – хлопець не пам’ятає, бо до тями прийшов уже в лікарні. 

– Той вечір пам’ятаю уривками, – розповідає Максим. – Я вийшов надвір, щоб подихати свіжим повітрям, бо в приміщенні було душно. На вулиці була якась бійка, паніка, багато людей. Потім відчув дуже сильний удар. Коли відкрив очі – був уже в лікарні. У реанімації пролежав три дні і не все пам’ятаю. Коли звідти перевели в травматологічне відділення, почав усе згадувати.

Як переповідають свідки, це сталося у клубі, де Максим відпочивав із друзями. Близько третьої години ночі він вийшов надвір і обіперся об одну із припаркованих машин. До нього підскочив хлопець і почав бити.

– Машина стояла біля клубу, Максим вийшов і обперся на неї. Потім уже побачили, як він лежав ногами до бордюру, а головою на дорозі. Ми підбігли, почали обливати водою. У нього пішла піна з рота. Усі дуже розгубилися. Потім його привели до тями і повели до мене в машину. Видно було, що дуже сильно ударився головою, – пригадує свідок події Артур. 

Біля клубу було людно, молодь викликала швидку і до приїзду медиків намагалася надати Максиму першу допомогу. 

Медики на місце приїхали, однак побитого хлопця після огляду до лікарні не забрали. Сказали: «Він п’яний, нам немає що тут робити». Коли Максимові стало зле, друзі його повезли до фельдшерського пункту. 

– Навіть там його не захотіли брати, – обурюється мама хлопця Олена, – Кажуть, нащо він нам треба, везіть додому, нехай проспиться. Потім побачили, що ззаду на потилиці у нього гематома. Тоді працівники ФАПу вирішили, що треба викликати чергового лікаря з нашої районної лікарні. Так у неврологічному відділенні він пролежав суботу і  неділю. Потім я підняла питання, що треба кудись їхати, бо йому дуже погано. Лікар мені на це відповів, що у нього струс мозку і їхати нікуди не можна. Я подзвонила до головного лікаря Уманської ЦРЛ, який дозволив приїхати у супроводі медичного працівника на швидкій. Ні направлення, ні виписки нам ніхто не дав. Добре, хоч дали швидку, яку ми заправили бензином і так змогли доїхати до Умані, бо туди найближче. 

Зараз хлопець після тяжкої операції лежить в Уманській районній лікарні. Йому на потилиці видалили гематому розміром із пачку цигарок. 

– У приймальне відділення Уманської ЦРЛ поступив пацієнт із черепно-мозковою травмою. Хворого госпіталізували. Медичним персоналом надана медична допомога та проведено оперативне втручання, – коротко розповів заступник головного лікаря з медичної частини Уманської ЦРЛ Олександр Кучмій.  

Зважаючи на тяжкий стан Максима, лікарі навіть готували рідних до найгіршого. 

– Одразу викликали працівників міліції, взяли розписку, що я повідомлена про тяжкий стан мого сина, що може бути летальний випадок. Лікар почав робити операцію, яка тривала більше чотирьох годин, видалив гематому розміром 120 мм. Якби не цей уманський лікар, то в понеділок я б свою дитину вже не побачила. Тепер я йому вдячна до кінця життя, – висловлює подяку медику мама Максима. 

На другий день після трагедії жінка звернулася до міліції з двома заявами. 

– Я подала заяву до міліції про те, що прошу встановити винних осіб у побитті і притягнути до кримінальної відповідальності медичних працівників, які не надали медичну допомогу. Цю заяву в мене відмовилися брати. Я вимушена була покласти її на стіл і піти. Хоча є чіткий порядок про прийняття заяви, вони його не дотримались. Мою заяву розглянули як звернення, а не заяву про порушення кримінальної справи. Фактів порушень із боку медичних працівників не встановили. Відповіді на так зване звернення я досі не отримала, – розповідає мама хлопця.

Правоохоронці кажуть, кримінальне провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень уже відкрите, особа хулігана встановлена. 

– За даним фактом слідчим Новоархангельського райвідділу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією, передбаченою статтею 125 частиною 1 – це легкі тілесні ушкодження. У справі призначена низка експертиз, сам потерпілий зараз знаходиться на лікуванні. Особа, яка спричинила тілесні ушкодження, встановлена, співпрацює зі слідством. Тобто триває досудове розслідування, – повідомив перший заступник начальника Новоархангельського райвідділку Олексій Руденко.

А от вини медиків правоохоронці так і не знай­шли.

– Даний факт зареєстрований у журналі є­­­­­диного обліку Новоархангельського райвідділу міліції. Проводилася перевірка відповідно до закону про звернення громадян. Даний факт не підтвердився, – додав Олексій Руденко.

Лікар, який виїжджав того вечора на виклик, на телефонні дзвінки «КП» не відповідає. А головний фельд­шер станції швидкої допомоги запевняє, що Максим сам відмовився від госпіталізації. 

– Усіх п’яних, в якому б стані вони не були, забирають. Фельдшер у будь-якому випадку хотів його забрати. Він же його питав, чи той поїде у лікарню. Хлопець відповів, що ні. Це я кажу те, що знаю зі слів фельдшера, – запевняє старший фельдшер Новоархангельської станції швидкої допомоги Василь Ніколаєнко. 

– Фельдшери зараз надають собі право вказувати, що Максим відмовився від госпіталізації, незважаючи на те, що він був непритомним 14 годин. Є наказ №500 Міністерства охорони здоров’я, в якому чітко підтверджено порядок дій бригади швидкої допомоги. Коли вони приїхали на місце події, їм повідомили, що була завдана травма. Його треба було госпіталізувати. Якби і справді син відмовлявся їхати, то він повинен був розписатися в спеціальній картці. Але, оскільки він був не при тямі, то і відмовлятися не міг, – говорить мама Максима. 

Жінка не збирається вибачати медиків. Вона – юрист за освітою і  вже збирає документи до суду. 

– Я звинувачую лікарів швидкої допомоги Новоархангельського району, які не провели госпіталізацію мого сина, оскільки травма головного мозку в нього дуже складна, його необхідно було госпіталізувати, але лікар швидкої допомоги на власний розсуд встановив діагноз – п’яний. При тому, що ніхто не взяв аналіз крові, чи справді було те сп’яніння. Я дочекаюся відповіді про порушення кримінальної справи відносно медиків. Але така ситуація у районі не перша. Наші медики неодноразово ігнорували хворих, були і летальні випадки. Я справу  не залишу. Наполягатиму на тому, аби медиків, які не надали допомогу, притягнули до кримінальної відповідальності, – каже мама Максима Олена.   

В Уманській районній лікарні хлопець знаходиться­ вже третій тиждень. Після складної операції він почувається краще. Проте потрібен ще тривалий період лікування та операція. 

– Уже краще себе почуваю, – ділиться Максим Авдієнко. – Ходжу потрошку. Перші вісім днів після операції лежав, навіть сидіти не можна було. І тільки на одинадцятий день почав робити перші кроки. Тут важко дуже. Надвір не випускають. Мені привезли ноутбук, тому трохи веселіше. Через три місяці будуть дивитися за станом здоров’я. Якщо все буде у нормі, то зроблять ще одну операцію, – з надією на одужання говорить хлопець.

Олена Сідорова, "КП"

Джерело: 
Мій Кіровоград