Життя в полоні "ДНР": залиті кров'ю підлоги, зґвалтовані автоматами жінки і муки в забитих камерах

Російський журналіст розповів про жахи військової в'язниці в будівлі колишньої СБУ, у якій майже тиждень його утримували донецькі бойовики.

Історію москвича Володимира Максакова, який на початку серпня добровільно завербувався до лав "ДНРівців", а вже наступного дня після приїзду в окупований бойовиками Донецьк опинився у вязниці, опублікувало видання colta.ru. У місті він пробув три тижні.

За словами росіянина, бойовики називають в'язницю у будівлі колишньої СБУ "ямою". В камері, куди його кинули бойовики, знаходилися ще десять ув'язнених, з'являлися й "новачки".

"Камера, в яку мене приводять, являє собою прямокутник три метра на півтора, без вікон. Тут можна ні встати на повний зріст, ні витягнутися на підлозі, з відносною зручністю можна тільки сидіти", - описує "інтер'єр" журналіст.

Далі він розповідає, що кожного із його сусідів кинули в "яму" за своє: гірник, який убив в караулі свого товариша, чоловік, який голосно лаявся із дружиною, чим привернув увагу сусідів, а також хлопець, який числився одній із проукраїнських груп у соцмережі "ВКонтакте".

"Дві головні категорії, на які ділять майже всіх підозрюваних, - коректувальники і навідники. Закони тут жорсткі, і їх легко порушити. А ще нічого не варто підставити людину. Б'ють не з метою вибити потрібні свідчення або щиросерде визнання, а, здається, щоб отримати задоволення", - пригадує Володимир.

Підлога  у коридорах в'язниці залита кров'ю, пише росіянин.

Цікаво, що кожен день по коридору вздовж тюремних камер проходить медсестра із охоронцем-автоматником  і навіть православний священник.

"Зупиняється біля дверей, байдужим голосом довідується, чи маються скарги, і видає чудо-ліки від усього - цитрамон. Кого били, як нашого Ваню, може отримати зеленку, перекис водню і ватку. Не заглянув до нас у камеру і православний священик, якого ми зустріли, повертаючись з туалету. Ми попросили його зайти до нас, як відповідь прозвучало байдуже: "Буде видно"... В неділю - один з головних донецьких свят: День шахтаря. Увечері бачимо у того ж ліфта двох чоловіків - один жорстоко побитий, інший з простреленими ногами лежить на ношах. Думаю, що це полонені українські військові. Ні, шахтарі, які продовжували святкувати вже після настання комендантської години", - розповідає журналіст.

Виводять в'язнів і "на роботу" - Володимира змусили прибирати поверх. Коли ж він повернувся в камеру, то став свідком жахливої сцени.

"Чоловік із сусідньої камери оголосив голодовку, і зараз його б'ють. Б'ють нещадно. Він репетує. Я молюся. Увечері наступного дня його повернуть на "Яму" з лікарні. На ношах, з множинними переломами. А я побачу людину, яка професійно займається побиттям. Це високий і щільний чоловік, він ходить в сонцезахисних окулярах, з навушниками і в кашкеті", - згадує він.

Розповів журналіст і про полонену дівчину Аню, яку кинули до в'язниці через те, що вона на блокпосту українських військових начебто нанесла помітки на карту Донецька і там написала номер свого телефону. Дівчину побили та згвалтували, "навіть дулом автомату", погрожували розстрілом, а потім кинули до "ями".

"Тут, в камері, Аня здригається від кожного гучного звуку, особливо від кроків по коридору або брязкоту клямки на дверях. Наступного разу Аню призводять через день або два. Я бачу, в якому вона стані. Світлі штани в кривавих плямах", - згадує в'язень.

"В'язниця в порівнянні з "ямою" - місце відпочинку. На "ямі" я провів шість діб. Це найстрашніший час в моєму житті", - зізнається Володимир.

Джерело: 
Мій Кіровоград