Гроші на крові

Такого на території Олександрівського району не було ще з післявоєнних часів. За одну ніч сталося три розбійних напади на пенсіонерів, що закінчилися двома вбивствами. Душогуби вибирали людей похилого віку, які жили на околицях населених пунктів району.

Ці трагічні події сталися пізнього вечора 29 березня 2013 року, коли села вже міцно спали. Бандюки, роз’їжджаючи на «копійці», скуповували сільськогосподарську продукцію, а заодно, як справжні шпигуни, винюхували, де живуть одинокі літні люди. Злочинці були цілком упевнені у своїй безкарності, а тому діяли нахабно.

Однак вони помилилися. Досвідчені оперативники поставили у низці злочинів крапку. Але все по порядку.

Близько опівночі до обійстя 83-річного одинокого пенсіонера в селі Красносілля, вибивши вхідні двері, увірвалися двоє чоловіків. Переляканого дідуся стягнули з ліжка і вимагали віддати гроші. Коли останній відмовився, стали бити руками і ногами. Робили це з особливою жорстокістю. Як пізніше встановить слідство, дід помер внаслідок травматичного шоку, тобто – від тортур.

Коли злодії побачили, що бідолаха не подає жодних ознак життя, кинули його напризволяще, і взялися нишпорити по всіх шухлядках, шукаючи, чим можна поживитись. Проте нічого цінного не знаходили. Тоді кинулись до ліжка, перевернули матрац, і там знайшли 7100 гривень. Розжившись грішми, зібраними пенсіонером «на смерть», злочинці подалися на пошуки наступної жертви.

Другий напад стався у селі Китайгород. До будинку тамтешньої 79-річної жительки вдерлося двоє. Нападники взялися вимагати у старенької гроші. А коли та заявила, що їх у неї немає, по-звірячому стягнули з ліжка і почали катувати, поки бабуся­ не віддала Богу душу.

Злочинці перевернули в хаті все. Не знайшовши грошей, забрали зі столу мобільний телефон і золоті сережки бідолашної. Тікаючи з будинку, підпалили його – так хотіли замести сліди злочину, однак сусіди своєчасно помітили вогонь і встигли загасити пожежу.

У селі Соснівка тієї ж ночі зловмисники увірвалися до помешкання престарілого подружжя. Погрожуючи сокирою та завдавши потерпілим численних побоїв, мерзотники забрали гаманець чоловіка, який знайшли в його піджаку. Там була всього 51 гривня! Після цього нападники покинули непритомних господарів і зникли в невідомому напрямку. А щоб старі не вийшли з садиби і не здійняли галас, підперли вхідні двері величезною палицею…

Щойно про серію нападів дізналися в обласному управлінні міліції, на місце виїхала оперативно-слідча група під керівництвом підполковника Віктора Мігалатюка. Разом із начальником карного розшуку Костянтином Ваніним вони організували комплекс невідкладних оперативно-розшукових заходів і слідчих дій. Проте у перші три доби жодної інформації, яка могла б вивести правоохоронців на слід грабіжників та убивць, не було. 

Лише на четвертий день з’явилися дані, що в селі Китайгород засвітився білий автомобіль «Жигулі» ВАЗ-2101. У «копійці» бачили начебто ромів. 

Узагалі на території Олександрівського району живе понад сто двадцять циганських родин. Перевірка цих людей завжди справа непроста. На відміну від інших, щойно міліція цікавиться кимось із ромів, спрацьовує негайне попередження усіх. Таким чином блискавично зникають не тільки докази злочинної діяльності, а й особи, які їх скоїли. 

Після оперативно-розшукових заходів у поле зору міліції потрапили двоє безробітних: 29-річний циган із Олександрівки та тридцятирічний росіянин, раніше судимий житель Черкащини.

Направивши запит до УМВС для перевірки вказаних підозрюваних, міліція не очікувала  так швидко отримати новини. Справа в тім, що після скоєних злочинів у ніч на 29 березня, трійка чоловіків на автомобілі поїхала до Кіровограда. Там біля ресторану «Козацька застава» їх затримали ДАІвці за порушення правил дорожнього руху.

Ідентифікувавши водія (третій невстановлений у справі про напади на пенсіонерів) та пасажирів, їх відпустили. Автомобіль же забрали на штрафмайданчик. Так несподівано на радість міліціонерів коло остаточно замкнулося: з’явилися дані про всіх підозрюваних. 

Затримання основних фігурантів здійснили кіровоградські співробітники карного розшуку в Золотоніському та Чигиринському районах Черкаської області.

При цьому з’ясувалося, що у справі повинна проходити ще одна людина – мати одного з затриманих. Також з’ясувалося, що злочинна група в 2012-2013 роках скоїла аналогічні злочини в Знам’янському та Світловодському районах нашої області й у Кам’янському районі Черкаської області. За це їм «світить» довічне ув'язнення. Але в будь-якому випадку, останнє слово за судом. 

До речі, активну участь у встановленні «мисливців на пенсіонерів» брав і особовий склад Олександрівського райвідділку міліції. 

Тоді від імені жителів району правоохоронцям особисто подякував заступник голови райдержадміністрації Василь Кириченко – у минулому полковник міліції. На його рахунку є теж ряд затримань небезпечних злочинців. Зокрема, розкриття серії крадіжок із крамниць у Вільшанському районі в кінці 1980 років. Тоді на встановлення зловмисника довелося кинути чи не весь особовий склад міліції.

Відпрацьовували з-поміж іншого і Первомайський район Миколаївської області. Туди поїхав Кириченко. Обстежуючи лісосмугу біля одного з тамтешніх сіл, він раптом натрапив на схрон, а з нього стрімголов вискочив парубок і кинувся тікати. Зрозумівши, що це не випадково, офіцер кинувся за ним.

– Стій, стріляти буду! – вигукнув Кириченко виставляючи вперед праву долоню так, неначебто в ній був пістолет, хоча насправді зброї не мав.

Як недивно, подіяло. Хлопець різко зупинився, працівник міліції підбіг до нього та завів йому руки за спину. Доставив до райвідділу. А вже там, після нетривалих відмовок, затриманий зізнався у скоєному та розповів, де сховав крадені речі. 

Та найцікавіше в цій історії наступне: якось Кириченко приїхав на базу відпочинку МВС в Олександрівському районі. У розмові зі знайомим, він згадав цей випадок. І раптом до них підійшов охоронець і, хвилюючись, запитав: 

– Ви Кириченко? Я вас пам’ятаю, це ж ви мене брали в лісосмузі. Спасибі, що зупинили тоді, не дали накоїти більших дурниць. Я після того з криміналом «зав’язав», живу чесно, маю сім’ю, працюю.

Кириченко допив чай і сказав: 

– А все ж таки хороша у нас була робота...

 Веніамін Янішевський, спеціально для "КП"

Джерело: 
Мій Кіровоград