Українська армія: відродження рабства, або Як із мене зробили військового

Отже по порядку. Мене зовуть Олесь Степ. Насправді це не справжнє моє ім'я .Це вимушена міра. Не хочу наражати на небезпеку своїх друзів і себе, тим більше свою родину. Те, що я буду розповідати, це не моя об'єктивна думка, це позиція цілого підрозділу, а можливо і всіх таких же мобілізованих як і я, призваних в першу хвилю мобілізаціі (до речі, яка була проведена незаконно, але про це пізніше).

І так, 20 березня 2014 року, приблизно о 18.30 мені, на мобільний телефон, зателефонували із міського військомату, і повідомили (траурним голосом), що в країні мало не почалась війна, і що я повинен з'явитись на одно, або дводенні військові навчальні курси. Звичайно, я як свідома людина, патріот своєї держави (це вже зараз патріотизм мій рівен нулю), зібрав речі, на один-два дні, передав дружині малечу, яку вигулював перед сном, і о 20-00 уже був у військоматі. І тут почалось саме цікаве. Нас(я був не один такий) закрили в якійсь кімнаті, і погрожуючи статтями кримінального кодексу, змусили розписатись в повістках. На вулицю із військомата нікого не випускали. Як нам повідомили, ми їдемо до військової частини на 45 днів, на ті  самі військово-навчальні збори. Отже це було перше порушення моїх прав як людини. Виявляєть,ніхто не мав права мене викликати телефоном. Повістку я повинен був отримати вдома від працівника військомату, і розписатись про отримання по факту отримання, а не під погрозами статтями кримінального кодексу. Звичайно, прийде час, і за це хтось буде відповідати. Хоч перед нашим правосуддям (що звичайно, видається дуже примарним,хоча...), хоч перед європейським (про це беде далі, так як це не єдине порушення моїх прав), а може просто перед людським судом. Я знаю, що так поступили не лише зі мною одним. Рано чи пізно, це все закінчиться, ми повернемось додому. Буде деже серйозна розмова... 

Далі. Працівники військоммату дуже довго оформляли якісь там папери, і о другій годині ночі нас погрузили до автобусу, і ми вирушили до військової частини в якій я перебуваю досі. Ні у військоматі, ні у частині медичного огляду проведено не було. Навіть не запитали чи є якісь хронічні захворювання. Це ще одне порушення моїх прав. В 10 статті закону "Про військову службу і військовий обов'язок", вказується, що при мобілізації проведення медичного огляду є обов'язковим. Із мого підрозділу, медогляд пройшли відсотків 30.  У декого, хто не пройшов медичний огляд, в тому числі у мене, є по декілька хронічних захворювань, які є не сумісні із проходженням військової служби. Тому і переповнені військові госпіталі. Там не лише поранені хлопці лежать, а більше половини, це саме хворі, у яких загострились оці захворювання. Дехто лежить уже по три місяці. Нічого дивного. Хронічні захворювання вилікувати не можливо, а ВЛК хворих не "списує", так як в армії процвітає бюрократія, і міністерству легше "списати" сотню загиблих, ніж одного за станом здоров'я. Один із лікарів, у приватній розмові розповів, що є вказівка із верху не "списувати". У мене захворювання судин, мені важко навіть ходити. Що робити далі, я не знаю...

Я неодноразово телефонував у Генеральний Штаб на гарячу лінію, і розповідав про ці порушення. Там мені відповіли, що інакше не змогли б набрати (мобілізувати) необхідної кількості людей. Таким чином була створена, як вихваляються чиновники, армія. Але вони не кажуть ,що це хвора, небоєздатна армія. Навіть рабовласник, коли купував раба, дивився щоб він був здоровим. Тоб то армія була створена як завжди-для галочки. Отже чиновники від армії не заперечують факти порушення законодавства, а разом із тим прав людини. Це є не припустимо для Європейської країни, якою себе позиціонує наша держава, тим більше коли це робиться свідомо.

Мої рідні звертались у військоммат, з даними питаннями, на що їм сказали, що це все не правда, і що все було в рамках закону. Я не здивуюсь, якщо з'являться результати медкомісії і таке інше... Фальшиві, звичайно. Але в 24:00 медкомісію ніхто не проводить. Тим більше, що я був не один. Свідки є. Нас тоді було чоловік 30.

Отже вже сім місяців я військовий, хоча себе таким не вважаю. Я цивільна людина, вірніше ми всі (мобілізовані) - цивільні  люди. Хто працював на підприємствах простими працівниками, хто керівниками підрозділів. Люди різних професій є тут. По своїй суті люди не військові. Ніхто ніколи не воював. Досвіду військових дій ніякого не мають. Люди воювати не вміють, та і не хочуть. Не має за що воювати. Це не війна, це засіб заробляння коштів для П і Ко. Уряд звітує, що кожен день на АТО тратиться 80 мільйонів гривень. Тоді поясніть, чому наша бригада не отримала жодного матрацу, жодної ковдри, спальниками забезпечили всього 10 %підрозділу. Хоча звітують, забезпечили усім на 100%. Всім видали лише автомати. Кому потрібен такий уряд, який збагачується на війні. У пресі бачив замітку про те, що армія закупила бронежилети по 6-8 тисяч, хоча у виробника вони коштують 3500 гривень. Таким чином, іде забезпечення всієї армії, з подвійними, а то і з потрійними накрутками. Це і продукти харчування, і зброя, і обладнання. Хто це все робить? Звісно хто. Люди які стоять біля керма силових структур, держави. А помирають, в основному, прості люди (військовими не можу їх назвати). В армії все це розуміють, всю цю брехню видно неозброїним оком. Ще один негативний момент є в тому, що нам постійно брешуть. Саме так, брешуть. Спочатку збрехали, що нас призвали на 10 днів. Потім збрехали, що на 45 днів. Потім збрехали, що будуть нас замінять до кінця літа. Навіть є законопроект за номером 1275-Vll від 20 травня 2014 року, в якому було рекомендовано президенту розробити комплекс заходів по заміні мобілізованих. Ніхто нічого навіть і не думав розробляти. Всім байдуже в яких ми умовах живемо. Уже сім місяців ми живемо в корівниках, свинарниках, тобто в повній антисанітарії. Нормальна людина в таких умовах жити довго не зможе. Тим більше, що наближається зима. Утепляти армію ніхто не буде, хіба-що на папері.

Ще один момент-сім'я, яку бачив за останніх сім місяців один раз. Всім байдуже, як виживають твої рідні без тебе. Приведу свій приклад. У мене вдома залишилась дружина яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною і двоє малолітніх дітей, 3 і 8 років. Кожен день доводиться вислуховувати плач дружини про те, що їй важко одній із двома дітьми, що діти цього літа майже не їли фруктів, так як просто на це не вистачає коштів, так як живуть на ті копійки які мені платить держава за те що мене незаконно утримує в армії. До армії я був єдиним годувальником, хоча працював неофіційно, заробляв непогано. На все вистачало. Зараз же, я в армії, і мені зарплатню як багатьом "воїнам" ніхто не платить. Тому і доводиться сім'ї не жити а виживати. Молодший мій часто хворіє. Він навіть стоїть на диспансерному обліку, про що є документальне підтвердження. Через це дружині довелось продовжити відпустку по догляду ще на один рік. Проблема також і в тому, що починаються холода, дитина хворіє більше ніж не хворіє, то старшу відвести до школи і забрати буде просто нікому,так як ми проживаємо самі. А далі йде зима. В мене виникає цілком логічне запитання-хто буде сніг прибирати, дитину до школи водити, і взагалі хто буде мою сім'ю утримувати? Тих грошей що платять в армії вистачить хіба що на опалення та інші комунальні послуги. А ще їм потрібно щось їсти, купити теплі речі та інше. Виникає логічне запитання-що мені робити? Чому я повинен захищати інших людей, які нас ненавидять, показують нам "середнього пальця", і кажуть що нас сюди ніхто не кликав, а мою сім'ю захищати нікому. Хоча моя сім'я проживає на Західній Україні і ніякого відношення до цього конфлікту не має, а страждають саме вони. Чому так повинно бути. У багатьох  схожі ситуації, і багато хто вже просто кинув зброю, і повернувся додому до своїх сімей. Я напевне вчиню так само. Якщо розібратись, то моя родина теж є частиною держави, і її теж треба захищати,а держава не може гарантувати їй захист. Люди втрачають роботу, сім'ї (у нас в підрозділі є п'ятеро таких кого покинули дружини, не витримавши розлуки. У одного навіть було двоє дітей). Виникає питання, що буде якщо так зроблять всі? Не знаю. Але точно знаю, що вина в цьому буде на президентові. Йому пропонували міняти людей які мають схожі сімейні проблеми. Я навіть дзвонив у Генштаб. Мені сказали, що це не до них, а до президента. Тобто він сам створює такий прецендент, що люди просто розбіжаться із армії, і тим самим допоможуть сепаратистам, створивши для них другий фронт. Людей вже не лякає ані військова прокуратура, яка була спеціально відроджена для залякування так званих "партизан", як ми самі себе називаємо, ані ВСП-військова служба правопорядку, ані гаупт вахта, яку хотять відродити. Навпаки це має зворотній ефект, породжуючи ненависть до військового керівництва. Які б ярлики вони не вішали на "партизан"-дизертир чи зрадник,це не врятує ситуацію. Люди і надалі будуть покидати армію. Ніщо не може бути важливішим ніж щастя власної дитини.

Що ще можна зробити. Відповідь одна-боротись. Як? Звертатись в Прокуратуру, суди. Особисто я буду звертатись в ЄСПЛ-європейський суд з прав людини. Там точно не вітають таке відношення до людей.Підстава?Все те,що я розповідав вище.

На останок трохи юридичних тонкощів. Я вище писав,що мобілізація була незаконною. Любий адвокат може довести, що мобілізацію оголошує президент, а не якийсь т.в.о.президента. В українській конституції поняття т.в.о. Президента просто не існує. Тому закони про першу і другу мобілізацію не мають юридичної сили. Тобто вони не є обов'язковими для виконання. І взагалі, в розвинених країнах спочатку оголошується військовий стан, а потім проводиться мобілізація. Так логічніше. У нас же військового стану немає, зате армія комплектується як по штату війни. Для чого? Для АТО. Але ж армія не має права брати учвсті в АТО. Це знову ж по конституції. Як бачимо сам же гарант порушує конституцію. Завтра в мирний час йому не буде вистачати дешевих працівників на своїх підприємствах,він оголосить мобілізацію,а 226 йогож депутатів підтримають.Так поступово може відродитись рабство в ніби Європейській даржаві,із зовсім неЄвропейськими законами і традиціями.Сумно.    

Олесь Степ, Акула

Джерело: 
Мій Кіровоград