Чому жителі Кропивницького району не покладаються на майбутній ринок землі

08/11/19 02:11 Суспільство

Якщо не зняти обмеження на купівлю-продаж землі, на Україну вже в недалекому майбутньому чекатимуть великі неприємності. Це довели українці, які вже звернулися до Європейського суду з прав людини. Авторитетний суд не тільки зобов'язав нашу країну не чинити перепон позивачам щодо реалізації їхнього права, а й сплатити їм компенсацію за поневіряння по чиновницьких кабінетах і судах.

Отже, продовжувати мораторій на продаж сільськогосподарської землі немає сенсу. Це розуміє нинішня влада. Не випадково президент Володимир Зеленський оголосив, що із жовтня наступного року в Україні запрацює ринок землі. Уже подали до парламенту необхідний законопроєкт.

Чи треба дозволяти купівлю-продаж землі? На відміну від деяких політичних сил, фахівці стверджують: треба, адже мораторій порушує конституційне право громадян вільно розпоряджатися власністю. Тим більше, що чорний ринок землі працює наповну потужність. Існують способи, як обійти мораторій, чим і користуються різні ділки.

А що думають про ринок землі селяни Кіровоградщини? Ось думки тих, хто мешкає в Катеринівській ОТГ Кропивницького району.

Виконуючий обов'язки сільського старости Володимирівки Сергій Євенко до нинішньої своєї посади був сільським головою, тож добре знає, що відбувається із землею, які настрої селян – вони за ринок землі чи проти нього, і тому подібне.

"Питання про те, дозволять чи не дозволять продавати землю, не є для наших селян сьогодні найголовнішим, – каже Сергій Степанович. – І це не через те, що їм байдуже. Ні. Селяни, як й інші верстви населення, добре усвідомлюють, що земля – це товар, на який рано чи пізно буде великий попит і його можна буде вигідно продати. Відтак ви не знайдете в нас жодної людини, яка б хотіла відмовитися від земельного паю. Нерідко паї вже передано спадкоємцям, щоб нічого з ними не трапилося на випадок смерті власника. Більше того, сьогодні багато людей, не тільки тих, що живуть у селі, хоче отримати земельний наділ. І це серйозна проблема, адже цей рух стає масовим. Дехто навіть намагається через суд отримати право на земельний пай, мовляв, його безпідставно не включили до списку, коли йшло розпаювання. Щодо самої землі, то треба мати на увазі, що вона вся вже розподілена, вільних ділянок немає".

На запитання, як він ставиться до того, що землю розділили між колишніми колгоспниками, Сергій Євенко відповів: в тій економічній ситуації, коли з ліквідацією колгоспів більшість їхніх працівників втратила роботу – єдине і головне джерело своїх доходів, розпаювання було виправданим кроком, і тому він його підтримує. Іншої думки стосовно того, як люди розпорядилися своїми наділами. Пояснює:

"Спочатку йшлося про те, що власники паїв об'єднуватимуться в кооперативи, створюватимуть інші виробничі структури. Натомість віддали землю в оренду, поставивши тим самим хрест – вибачайте за такий грубий вислів – на селах. Тому що нові господарства не спроможні всіх забезпечити роботою, не поспішають добровільно вкладати кошти в соціальну сферу. Мине ще кілька десятиліть, і села як такі зникнуть, залишаться окремі з них, насамперед центри об'єднаних територіальних громад, та хутори, де мешкатимуть фермери".

Сергій Степанович розповів, що в селі близько десяти чоловік (переважно середнього віку) обробляють свої та своїх родичів паї самостійно, але вони не роблять погоди, оскільки не можуть конкурувати із фермерськими господарствами, їх ніяким чином не підтримує держава. 

Має він свою думку й стосовно того, як повинна проходити земельна реформа.

– Найкращим варіантом для нинішніх і прийдешніх поколінь українців було б, аби землю в тих селян, які хочуть її продати, скуповувала держава, а потім на конкурсній основі здавала її в оренду тим же фермерам, – каже. – Якщо ж дозволять скуповувати землю приватним власникам, фермерським господарствам і великим холдингам, це обмежить можливості тих, хто в майбутньому захоче присвятити себе праці на землі.

За словами Сергія Євенка, чорний ринок землі існує з моменту розподілу землі між селянами.

"Коли я чую заяви наших урядовців і народних депутатів про те, що третина сільськогосподарської землі вже продана, – каже, – я знаю, що це не перебільшення, що так воно і є. Нужда примусила багатьох наших людей продати свій пай, коли ще можна це було зробити, подарувати, обміняти на невелику ділянку, аби тільки отримати кошти для своїх нагальних потреб. Останнім часом набула поширення практика здачі паїв в оренду на дуже тривалі терміни, наприклад, на 49 років. Фактично це той же договір купівлі-продажу, тільки називається інакше. При цьому йдеться про незначні кошти, в кілька разів менші реальної вартості паю. Це ще один аргумент на користь земельної реформи, з якою й так запізнилися. Дивно, що держава за двадцять з лишком років не спромоглася інвентаризувати свої землі, встановити, кому вони належать, хто ними користується, яка їй від того користь".

Дивує його й інше питання – вартість гектара землі. Як відомо, суспільству різними «фахівцями» й урядовцями нав'язується думка, що вартість гектара землі сільськогосподарського призначення сьогодні не може перевищувати дві-три тисячі доларів. Сергій Степанович вважає, що таке обмеження, якщо його буде узаконено, діятиме в інтересах великих компаній, які хочуть скупити якнайбільше землі, й аж ніяк не в інтересах нинішніх власників паїв.

"Якщо ми говоримо про ринок, то ніяких обмежень щодо вартості землі не повинно бути, – каже він і додає: – Якби ринок землі було запроваджено відразу після розпаювання колгоспних земель, сьогодні пай у нашому селі коштував би 240 тисяч не гривень, а доларів. Уявляєте, про які кошти йдеться? Україні не потрібно було б звертатися за кредитами до Міжнародного валютного фонду.

Жителі Осикуватого Любов і Григорій Дубові повідомили кореспондентові, що в їхньому селі чимало людей уже позбулися паїв.

"Були такі, що продавали свій пай – а це чотири гектари – всього за сімсот-вісімсот гривень, – сказала Любов Олександрівна. – Комусь потрібні були гроші, щоб дитину до школи одягнути-взути, комусь – щоб полікуватися, от і продали за копійки.

Свою землю Дубові не збираються продавати, хоч уже й пенсіонери. Вони навіть не здають її в оренду.

"Син обробляє наші й ще кілька чужих паїв, – пояснив Григорій Миколайович. – Вирощує сою, пшеницю, ячмінь. Він у нас ще дитиною навчився трактор водити.

Спочатку Дубові наймали техніку для виконання тієї чи іншої роботи, потім дещо з техніки прикупили. На запитання, чи вигідно самим обробляти, жінка й чоловік всміхнулися.

"Якби не вигідно було, віддали б в оренду фермеру", – зазначила Любов Олександрівна.

Про те, що наступного року буде відкрито ринок землі, подружжя Дубових чули, але їх це питання не цікавить. Пояснили: синові подобається поратися на землі, тому й не захоче, щоб паї продавали, а там видно буде.

Сьогодні не тільки Дубові не покладаються на майбутній ринок землі. Не розраховують на нього й інші власники земельних наділів. Причина проста – не відають, що являтиме собою той ринок, які правила запровадить. У той же час все більше й більше людей розуміє, що земля – це справді багатство, і чим її більше є в твоїй власності – тим краще.А це гарантія того, що дешево її вже ніхто не продаватиме.

Сергій ЗАДОРОЖНИЙ

 

Джерело: 
Сергій ЗАДОРОЖНИЙ