Жив-був собі малорос...

22/09/19 08:09 Публікації

Жив-був собі малорос. Мирився з сусідкою з п‘ятого, і коли вона, звісивши ціцьки з обдертого балкона, кричала: «С первомаем, Светочка», кричав з свого другого «И вас, тьоть Клава», хоть не був ні свєточкой, ні трудящім. 

Просив уксус в євпаторійському магазині, і п‘яно вибачався за плохой рускій перед сусідом в ростовській тєльняжці на пляжі. 

– Поняв, братиш, подвинусь. 

Малоросу було напряжно жить на Бандери, не завжди, звісно, а перед білорусами з Пінська, у яких брав соляру. 

Малорос почувався гімном перед рускіми. Перед ними хотілось казаться своїм і було стидно за все одночасно – за Раду, за грантоїдів, за Госдеп і погані дороги. 

В столиці малорос кричав «на астановкі пжалуста», а військомат обходив десятою дорогою, про всяк випадок, а хєрйого знає. 

Малоросу постоянно хотілось жить як-то лучше – плазму велику і білєти на квартал і лорак. 

Йому не нравились оті всі двіжи на площадях, зато дуже нравилась його нерозмитнена машина. 

Малорос не переставав мічтать про дешеву соляру, крутячи цепку на шиї, хароша була цепка – крепка, солідна. А ше йому нравився його перфоратор і класти х.ями власть, негромко так, але душевно. 

Давать взяткі не особо нравилось, але єслі знаходив як подмазать, то почувався як людина. 

З союза малорос помнив стройку, з якої батько потянув практічєскі все, шо нада для дачі. 

На вибори малорос ходив рідко, разві шо назло Наталці з четвертого, яка до чортів достала своїм націоналізмом. Він був увєрєний, шо від нього лічно нічо не завісе. 

Він любив рибалку, пиво, жінчині груди і хавку в турциї. Любив плювати на асфальт под ступєнькі і ржать з понятних шуток. Не любив Ротердам, і любив повторять, шо єслі дуже хочеться повоювать, то мона в Сирію на заробітки. 

Малорос самозабвєнно писав в вайбері поздравлєнія з Різдвом і возьмим марта. А потом ходив на участок тріжди за півроку. 

Тепер йому лучше жить не стало, але стало понятнєй, і надєжди більше. Буде і уксус, і до уксуса. А політіки там і без нас розберуться.

Інна Білецька

Джерело: 
Мій Кіровоград