Про малоросів і хохлів, які про*бали свою країну, і українців із запитанням - "а нафіга тоді все це було?".

15/09/19 08:09 Суспільство

- Алло, прівєт, Шанс! Впізнав?
- Тебе не впізнаєш... Здоров, козаче! Як життя?
- Та нормально. Слухай, мені би маму обстежити - шось вона зовсім здавати починає...
- Не питання, але давай в понеділок набереш десь після дванадцятої, щось вирішимо. Якщо не терміново. 
- Та нє, нормально.
- Ну як там твій баул, миші "варана" ще не з'їли?))

Світлина від Юрія Поліщука.

- Нема баула. Пацанам все пороздавав. Бєрци он тільки оставив - моя ласта для нинішніх воїнів завелика.
- Ти, і пороздавав? А як же "по першому свистку"?
- Та от, братику, з'їздив у гості в Чернігів до рідні і на другий день заніс все на нову пошту. Ти мене поймеш: я готовий битись за українців, треба - вмирати. І то не триндьож наших кулявлобів, ти знаєш, де я був... Так от - за українців готовий, за малоросів - ні. Категорично. Я ж в тих чернігівських родичів і раніше бував, востаннє - зразу після дємбєля. То вони тоді сиділи на попі ровно, лишнього не нявкали, а зараз прям розцвіли - і путін маладєц, і мир скоро буде, і бандєровців скоро пересажаєм. Ну а коли мені про "убійства укропами мірних житєлєй данбаса" заспівали - не втримався... Трохи перестарався, канєха, поліцію визвали. Добре, шо один з копів наш був, з 72... Карочє, всьо, Шанс, навоювався. Їм сєпари рідніші, ніж ми з тобою, повір. 
- Я би з тобою посперечався, братику, але не буду: мати он тільки із Запоріжжя повернулась. Ті ж емоції, що і в тебе. І шо будеш робити?
- Жити. Поки дадуть. Вже старий я кудись їхати. А ти їдь звідси. В Канаду, Європу. Ти ще молодий.
- Не можу. Колись пообіцяв, що з України не поїду. А я звик слово тримати, ти знаєш.
- Знаю. Так ти обіцяв з України не їхати. Про малоросію мови не було.
- А ти не згущаєш?
- Боюсь, шо ні. Сядь в маршрутку, сходи на базар, в собєз, послухай, шо "простий нарот" хоче. Насрати всім на то, за шо ми туда їхали. По тілівізєру сказали, шо скоро з деенерами замирятись будуть. І маю чуйку, ще нас заставлять вибачатись, шо ми тоді ту нечесть вичищали... Пацанів от тільки шкода, які додому в ящикаx поїхали...
- Ладно, не трави душу. Ти там хоть не бухаєш?
- Обіжаєш, Шанс: ти ж знаєш, шо я не вживаю.
- Нда, тут і не вживаючий може забухати...
- Та не говори... Ладно, хєр з ним, не бери в голову. То шо, наберу тебе в понеділок?
- Та набирай, само собою. І заїдь якось, кави поп'єм. В мене смачна)
- Шо, краща, чим тоді на "грибку" варили?)
- Нє, не краща - та була неперевешена!
- Отож! Ну, будь!
- Бувай, братику, бувай...

Юрій Поліщук, лікар

Джерело: 
Мій Кіровоград