Я помню как все начиналось....на Майдане

23/12/13 12:12 Політика

За організаційною роботою підготовки до Народного віча та заснування Народного об'єднанння "Майдан", на жаль, так і не встиг по-справжньому осмислити ті подї, які відбулися за місяць існування нашого Майдану.

Пам'ятаю ввечері 21 листопада, після сумнозвісного рішення уряду Азарова по призупинці підготовки до підписання Угоди про асоціацію, мені зателефонував Арсен Аваков і повідомив, що у фейсі Мустафа Наейм заликав вийти на Майдан із протестом. Його перепостили Леся Оробець та Андрій Парубій.

Десь о 22 ми були на Майдані, де вже тоді зібралося декілька сот чоловік. Перша озвучка була сама примітивна - її приніс Андрій Парубій. А потім був похід до Адміністрації Президента на чолі з Олегом Тягнибоком та Арсенієм Яценюком. І моє перше, за деклька років, інтерв' ю Інтеру, після того як я пов'язав жовто-блакитну, європейську стрічку на міліцейський автобус.

Було багато за цій місяць: щира радість, коли на Віче 24 листопада вийшли сотні тисяч людей. Поїздка до Вільнюсі, де ми разом з Лесею Шевченко із фундації "Відкрите суспільство" провели мовчазну акцію протесту та розгорнули плакати "Не вбивайте нашу мрію" під час виступу Арбузова на одному із заходів Вільнюського саміту.

Був розпач і нерозуміння ситуації, коли був розігнаний студентський Євромайдан. Пам'ятаю, що після повернення із Вільнюса прямо з аеропорту "Бориспіль" поїхав на Майдан. Був там десь біля першої ночі, поспілкувався з людьми, народними депутатами, допоміг завезти дрова, після 3 ночі попращався з Петром Порошенком, Юрієм Стецем, Зоряном Шкіряком, Святом Цеголком та поїхав додому. 

Вже в дорозі нагнала смска від Андрія Шевченка, який залишався на Майдані чергувати - він запропонував ще поспілкуватися. Смс прийшло о 3.20 ночі, повертатися я вже не став, відповів, що вже поїхав, а вранці довідався про розгон Майдану.

І знову враження гордості за наш народ, коли люди стали стихійно збиратися на Михайлівській площі. Мильойнна акція 1 грудня, побудова сцени, перші успіхи та розчарування.

А найголовніше - це ніч з 10 на 11 грудня. У штабу національного спротиву була абсолютна достовірна інформація про спробу нас розігнати о 1 ночі: тому була зроблена превентивна заява, мобілізовані усі депутати. 

Ціла ніч на сцені, поряд Руслана та Андрій Парубій, трохи пізніше підтягнувся Євген Нищук. Бій дзвонів Михайлівського собору, до настоятеля якого дозвонилася Олександра Кужель. Паніка у дівчат біля сцени, коли "Беркут" прорвався з боку Європейської площі.

Київ вставай! І Київ постав. 

Почуття здивування (європейці так оперативно не працюють), коли о 3.48 ночі я отримав смс від Остапа Семирака заявою Кетрін Ештон, яка відразу була озвучена зі сцени. Почуття полегшення, коли зарево світанку окрасило небо над Києвом - вистояли, витрамали.

І почуття перемоги, коли "Беркут" забрався з Майдану. Багато чого було і багато чого буде.

P.S. Думав проаналізувати подї, що відбулися за цей місяць, а вийшли суб'єктивні спогади. Напевне, ще не настав час для грунтовного аналізу, все ще дуже чутливе у власній пам'яті.

Ігор Жданов

Джерело: 
Мій Кіровоград