“Корупція вбиває”: як заробіток на іноземних студентах знищує медичний університет

02/07/21 05:07 Публікації

Війна сильно вдарила по і так не найпотужнішій вищій освіті в Україні. Навчальним закладам, що знаходилися на нині непідконтрольній території довелося в екстреному режимі шукати нових місць дислокації, кидаючи матеріальну базу і втрачаючи частину викладацького складу, пише Bihus, передає МК.

Тож кожне нове відкриття вишу, якому вдалося вирватися, виглядало як справжня перемога. Перемогою виглядала і домовленість навесні 2016-го про відкриття підрозділу Донецького національного медичного університету у Кропивницькому між ректором Юрієм Думанським і місцевими чиновниками. Здавалося, що це дасть можливість додаткового розвитку – і для міста, і для навчального закладу. От тільки сьогодні виш у Кропивницькому знаходиться на межі ліквідації, пройшовши за останні роки через цілий ряд корупційних історій і знищивши власну репутацію.

Ми спробували розібратися в цих історіях, поговорили з експертами і колишніми працівниками. І, здається, зрозуміли, чому навчальний заклад став настільки проблемним. 

ВИШ-ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ

Спочатку трішки історії. Донецький національний медичний університет був створений ще у 1930-му. У 2014-му війна змусила навчальний заклад переїхати. Новою базою стало місто Лиман, структурні ж підрозділи також розмістилися у Краматорську та Маріуполі.

У 2016-му кампус університету почали готувати і у Кропивницькому. Це не було чимось дивовижним – ректор Юрій Думанський на той момент був парламентським помічником нардепа від “Блоку Петра Порошенка” і лікаря обласного онкоцентру Костянтина Яриніча. Тож інформація про початок роботи у Кропивницькому не була несподіванкою.

Вчитися у Кропивницькому повинні були як громадяни України, так і іноземні студенти.

Перший навчальний рік був проблемним. Тільки українських студентів планувалинабрати щонайменше 500. В результаті ж вчитися на сімейних лікарів, педіатрів та стоматологів прийшло лише 197 вступників з України. Ще близько 60 осіб вступило на міжнародний факультет.

В наступні роки все змінилося. Схоже, що ставку було зроблено саме на іноземних вступників. Цьому була своя причина, про це згодом. В результаті, за інформацією з акту Рахункової палати, у 2017 році до медвишу прийняли вже 448 іноземних студентів, у 2018 – 574. Кількість українських студентів же невпинно зменшувалася. 

В навчальному закладі паралельно змінилося керівництво. Ректор Думанський пішов з посади, а його місце зайняв професор Геннадій Кондратенко. 

СХЕМИ КОНТРАКТЕРІВ

Ззовні все виглядало непогано. Офіційна сторінка кампусу рясніла піар-новинами про читання іноземними студентами віршів Шевченка та їхню постійну участь у патріотичних флешмобах.

Зсередини ж картинка вже не була настільки кольоровою. Тут утворилося аж два “керівних центри” –  основний він же офіційний, і “тіньовий”. З основним – зрозуміло, “тіньовий” же за інформацією правоохоронців базувався в кабінеті №137 і мав свого лідера – “доктора Алі” або ж Алі Сайед Варіса Шаха. Студенти-іноземці кажуть, що деякий час вважали його реальним керівником навчального закладу.

Як так могло статися? Алі Сайед Варіс Шах не працював в університеті. Він взагалі представляв приватний бізнес – компанію «Українські освітні послуги». Це компанія-рекрутер, яка, виступаючи по суті посередником, привозила іноземців на навчання до Кропивницького. 

Про “доктора Алі” відомо не дуже багато. Уродженець Пакистану, він тривалий час займався в Україні рекрутинговим бізнесом, переважно – у Харкові. В Реєстрі судових рішень ми знайшли інформацію про те, що чоловіка раніше судили за підроблення документів щодо постійного проживання в Україні. 

При цьому, схоже, працював Алі Сайед Варіс Шах не лише в Україні. На сайтіодного з російських державних медичних університетів є новина за 2016 рік, у якій йдеться про співпрацю з Алі Сайедом. Тут його називають партнером Російського освітнього Центру при Міносвіти РФ. 

Власницею і керівницею “Українських освітніх послуг” довгий час значилася Алла Наволокіна. В подальшому ж, вийшовши з компанії, вона стала помічницею ректора. Наволокіна, попри те, що пішла з “УОП” наприкінці 2017-го, дуже важлива для розуміння зв’язків і основних подій, які ми будемо описувати далі.

Тим паче, що сам ректор Петро Кондратенко каже – робочі стосунки у нього були з обома:

«Ця фірма працювала з університетом ще в 2010 році. Повернулася до університету у 2016 році. З Аллою Наволокіною та Алі Сайедом у нас були робочі стосунки, як того вимагає законодавство”.

Так, з дійовими особами визначилися. Йдемо далі. “Українські освітні послуги” працювали безпосередньо в університеті, найімовірніше – за згоди самого керівництва. Нюансів у їхній роботі було чимало.

Їхніми офіційними завданнями були реклама вишу за межами України і вирішення логістичних питань абітурієнтів – допомога з трансфером, поселення в гуртожиток, медичне страхування. Звучить ніби логічно і нормально, якби не одне “але”. Вся ця діяльність регулювалася тристоронньою угодою – між фірмою, навчальним закладом і студентом. 

В документі йдеться про наступне – студенти мали платити фірмі не лише за логістику, але й за навчання. І вже сама ТОВ-ка повинна була перераховувати гроші вишу. Саме це стало в подальшому причиною багатомільйонних втрат у бюджеті навчального закладу. 

За словами колишньої працівниці університету, яка попросила не називати її імені, приватна компанія по суті “закривала” ледь не всі питання у навчальному закладі. Схоже, що це влаштовувало всіх. Так, деякі співробітники деканату паралельно співпрацювали і з “УОП”. За словами колишніх працівників, однією з таких людей була Олена Заворуєва – донька проректора Сергія Заворуєва, яка офіційно працювала на міжнародному факультеті. 

Знову таки, що ж поганого в тому, що приватний бізнес взявся забезпечувати державний навчальний заклад? Проблема в тому, що як і будь-який бізнес цей був аж ніяк не альтруїстичним.

Ми отримали копії угод, які під виглядом офіційної документації вишу, за словами іноземних студентів, їм надавали представники фірми у 2016-2017 роках. В цих документах під «шапкою» з символікою університету прописаний прайс на їхні послуги та ціни за навчання в університеті. Тут же зазначена і інформація про нібито університетський веб-сайт, який був лише підробкою, де також розміщували прайси, нині він не працює.

Прописані в документах суми разюче відрізнялися від офіційних. Так, навчання у закладі коштувало орієнтовно 2.5 – 3.5 тисячі доларів на рік. Приватники заявляли зовсім інші суми.

Цікавий факт-врізка до біографії Алі Сайеда Варіса. На веб-сайті Чорноморського національного університету ми знайшли оголошення із застереженням про підроблений сайт їхнього навчального закладу. В новині вказано, що громадянин Пакистану Алі Сайед Варіс, котрий посилається на вказаний сайт і пропонує студентам послуги, не є представником вишу, не має права запрошувати студентів і укладати з ними угоди.   

Ось, наприклад, згідно з цими документами, розрахунки, зроблені для іноземного студента, який зібрався на другий курс у 2016-2017 навчальному році. Ціноутворення наступне: 3.5 тисячі доларів за саме навчання, 3 тисячі доларів – трансфер до місця навчання, 1 тисяча доларів щороку – проживання, 150 доларів щороку – медичні страховки, продовження картки перебування в Україні – 100 доларів щороку, 1.5 тисячі доларів одноразово – “інші витрати”. Другий курс мав би обійтися цьому студенту у 9.3 тисячі доларів. Наступні – у 4.3 тисячі доларів щороку.

Були й інші витрати. Студентам по суті “впарювали” покупку запрошень на навчання. Взагалі, це офіційний документ, який університет видає для в’їзду студентів  в країну. Він має реєструватись у Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) і завжди підписувався професором Петром Кондратенком. А, ледь не забули – цей документ мав би видаватися безкоштовно.

Але іноземцям такі продавали по 500 доларів за кожен. 

Як відбувалася оплата? Реквізити для оплати запрошення приходили на пошти студентам. Ми отримали скрін одного з таких листів. Отримувачем коштів тут вказана  Оксана Рижкова. Людина з такими ж даними вказана і на платіжці, яку здійснював один зі студентів.

Цікаво, що людина з таким же ПІБ була прописана за однією адресою з вже згаданою Аллою Наволокіною. 

“Запрошення на навчання ми видавала безоплатно. Що робить фірма, ми не можемо контролювати, це окреме підприємство. Але ми реагували на це” – каже Кондратенко зараз.

А тоді ж, схоже, реагували не надто активно. Наприкінці 2018-го студенти провели масовий мітинг під стінами університету. Причини – переплата за навчання і відсутність нормальних умов для цього самого навчання. Студенти заявляли – в закладі немає навіть підручників.

Але як, якщо університет набрав достатньо студентів, які справно перераховували чималі суми? Відповідь ми знайшли в одній з судових ухвал. Ситуацією в університеті зацікавилася обласна поліція. Тут встановили ряд цікавих фактів, але основних два. 

Перший – частина студентів, які прибули на навчання до медичного вишу, насправді студентами не були. Тобто, вони заплатили кошти, ходили на пари, але наказів про їхнє зарахування ніхто не видавав, а особових справ – не заводив. Другий – постраждало загалом більше 100 іноземних громадян, які віддали гроші представникам приватної компанії, які називали себе “посадовими особами Донецького національного медичного університету”. За підрахунками поліції, загальна сума привласнених коштів – понад 350 тисяч доларів.

Тобто, за даними правоохоронців, фірма-посередник просто банально не віддавала навчальному закладу гроші за привезених студентів, які навчалися, але навіть зараховані не були. 

Абсурд, правда? І таке ж не могло відбуватися без відома керівництва.

Цікаве дуже скоро знайшлося і в житті ректора Петра Кондратенка. За нього бралися вже працівники Служби безпеки. Тут заявили – Кондратенко отримав у користування два коштовних автомобілі – BMW X3 та Х5, які могли бути хабарем за невтручання в прийом студентів, простіше кажучи – за “зелене” світло для роботи в університеті приватної компанії, яка привозила іноземців.

Суди тривають досі, але ось деталь – BMW Х3 сім’я Кондратенка отримала в користування від Олександра Сергійовича Рижкова. Людина з таким же ПІБ також була прописана в одній квартирі з Наволокіною. Це означає, що версія правоохоронців найімовірніше – правдива. 

А, ще момент. Цю деталь – передачу авто Рижковим – Кондратенко сам вказав у своїй же декларації.

«Я маю вказувати у декларації усе, чим користуюся. Вказав, що машина використовувалася дружиною за довіреністю. Давайте я розповім про це, коли завершаться судові засідання. Я ще не виступав і поки говорити не хочу. Не тому, щоб приховати, а просто є речі, про які я не хочу говорити раніше часу. Деталі як так трапилося і що цьому передувало я розповім, коли пройде судове засідання», – нині каже Кондратенко.

Що було далі? Історія з Кондратенком відкрила ще одну скриньку Пандори. Бо наступного дня після оголошення йому підозри від СБУ та відсторонення МОЗом, його підлеглий перший проректор видав указ про відрахування 850 іноземних студентів через нібито заборгованість по оплаті за навчання. Враховуючи, що за умовами договору оплата здійснювалася приватній компанії, яка і мала перераховувати її університету, ця теза звучала доволі дивно. Тож навчальний заклад очікувано отримав новий скандал – сотні студентів влаштували під стінами вишу ще один мітинг, адже їм по суті загрожувала депортація. Гасла з плакатів студентів «Україно, ми довіряли тобі», облетіли усі центральні ЗМІ. Студентів в результаті лишили, але все це добряче попсувало вже і так зіпсовану репутацію навчального закладу.

Далі ректори університету почали змінюватися один за одним, а сам університет взявся судитися з раніше “дружньою приватною компанією” за нібито недоотримані кошти і за розірвання угоди з контрактерами щодо набору нових студентів. Тут заявлена сума позивних вимог відрізнялася від тієї, яку вказували поліцейські. Більше того – вона постійно зменшувалася. Спочатку йшлося про майже 20 мільйонів гривень, далі про 17, ще далі – про трохи менше 5 мільйонів.

Сказати скільки конкретно коштів приватна компанія-посередник не віддала університету ми не можемо, адже бачимо виключно дані правоохоронців і самого університету, які різняться між собою. Втім, точно можна стверджувати, що йшлося про мільйони гривень. Мільйони гривень для університету. Які не лише вдарили по бюджету закладу, але й втягнули його в корупційний скандал.

Кампус трусило аж до цього року. В результаті вже 12 травня 2021-го Вчена рада вирішила закрити підрозділ у Кропивницькому.

ЧИ БУВ У НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ШАНС

Жахлива фінансова проблема не була єдиною для навчального закладу. Страждала й якість підготовки студентів. За інформацією самого університету та МОЗ, у жодного з іноземних студентів не було легалізовано та підтверджено документу про попередню освіту. Практично всі студенти мають велику академічну заборгованість за попередні роки навчання. 

Про клінічні бази, де студенти мали проходити практику, тут згадали лише у 2018-му, через два роки після старту роботи. В результаті їх утворили на базі 6 медзакладів. Для порівняння – в Донецькій області такий статус мають аж 48 лікарень.

На захист вишу приводили тезу, що сотня студентів працює у медзакладах і допомагає в боротьбі з коронавірусом. На наш запит в міському управлінні охорони здоров’я сказали, що за 2020-2021 роки в лікарнях працювало 33 студенти вишу, з яких лише троє у відділеннях анестезії. 

А, ще одне. Приміщення для навчання. Так, місцеві посадовці заявляли – надали навчальному закладу потрібні будівлі за пільгову вартість. Щоправда, не заявляли, що деякі з переданих приміщень потребують капітального ремонту і просто не придатні для навчання. Не кажучи вже про виконання меморандуму, згаданого на початку.

Ну і в результаті: «У МОЗ відсутні підстави для перешкоджання  реалізації рішення Вченої ради ДНМУ з припинення провадження освітньої діяльності у м. Кропивницький». Це офіційна відповідь міністерства. Міністерства, яке вирішило не боротися за профільний навчальний заклад.

“ХВОРІ УНІВЕРСИТЕТИ”

«Створення університету з метою поповнення кадрового складу системи охорони здоров’я це є класичний зразок вирішення проблеми хибним шляхом. Це дуже радянський спосіб, хоч і частково дієвий. Якщо університет не відповідає вимогам, (а це достойні викладачі, умови навчання), він не допомагає, а шкодить. Погано навчені лікарі, які займають якісь ставки, не розв’язують проблему, не дають пацієнту адекватної медичної допомоги. Тому мотивація для створення університету має виходити з інших причин, а саме створення осередку якісної медичної освіти», – вважає ексзаступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.

Лінчевський додає – глобально проблема навіть і не в контрактерах-посередниках.

«Проблема не в тому, що такі фірми існують, допомагають знайти студентам університет. Якби університети переймалися своєю репутацією, рівнем вступників, якістю навчання, справедливо це контролювали, проблеми з фірмами не існувало б. Тобто: фірма набирає студентів, а він їх тут же відсіює через невідповідний рівень. Спробуйте через таку фірму вступити до Гарварду. Не складете жоден іспит, не вступите туди, які б гроші не платили. Адже університет переймається своєю репутацією», – підкреслює колишній урядовець.

Заступниця голови Кіровоградської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України Вікторія Однобочко вважає, що основна проблема – все ж кадрова.

«Згідно з ліцензійними вимогами, має бути свій професорсько-викладацький склад. А на цьому уваги здійснено не було. Орієнтуючись в персоналіях кадрового складу нашої області можу сказати, що не бачу достатньої кількості кандидатів наук, аспірантів, доцентів, тим більше професорів наук вузьких медичних дисциплін. Викладання загальних дисциплін (фізики, хімії, біології) могли робити працівники педагогічного університету. Але коли підходять до вивчення офтальмології, педіатрії, акушерства, хірургії, там мають бути вузькі спеціалісти», – каже Вікторія Однобочко.

На думку представниці медпрофспілки, були варіанти вирішення ситуації.

«Можна було робити виїзні цикли основного професорського викладацького складу Донецького університету з Краматорська. А клінічні бази у нас на достойному рівні, з гарним обладнанням і якби трішки напружились і, можливо, з залученням міжнародних грантових програм зробили на базі Медико-санітарної частини університетську клініку, це б зняло питання. Але над цим треба було працювати».

Замість післяслова

Станом на 30 травня в університеті триває конфлікт між поновленим ректором Петром Кондратенком – так, він поновився на посаді –  та частиною колективу. Він скасував рішення щодо закриття філії у Кропивницькому. У свою чергу на зборах трудового колективу вишу, присутні делегати 29 червня оголосили про недовіру Кондратенку. Студенти ж, котрі вже не перший рік стають заручниками конфліктів посадовців, опинилися перед вибором: шукати новий виш для переведення, чи лишатися у Кропивницькому і чекати невідомо чого.

Судячи з аудіозапису наради поновленого ректора, який нам передали працівники, у планах керівництва здійснити ще один набір іноземних студентів для покращення матеріального стану університету й розв’язання його проблем з кадрами. 

У коментарі журналістам ректор підтвердив, що планується новий набір іноземних студентів, оскільки це значна фінансова підтримка вишу. З його слів, співпрацю з фірмою “Українські освітні послуги” припинено й для рекрутингу шукатимуть інших підприємців. Також вивчається доцільність роботи кропивницького відділу університету. 

Згадана Алла Наволокіна як ми і говорила на початку вийшла із засновників приватної фірми і нині працює проректором у Приватному закладі «Міжнародний європейський університет», в наглядовій раді якого серед інших колишній прем’єр, міністр оборони і нардеп (3-5 скликання ВР) Юрій Єхануров. На презентації вишу був присутній і Алі Сайед Варіс. В рекламному сюжеті йдеться про те, що 2/3 студентів цього закладу будуть іноземцями.  

Джерело: 
Мій Кіровоград
Важлива новина: 
0