Казка для збірної України на цьогорічному чемпіонаті з футболу

Ця історія добре відома всім фанатам футболу, але вразить кожного, хто ніколи до футболу не проявляв жодного інтересу.

Пам'ятаєте майже чарівну, казкову перемогу збірної Данії на Євро 92? В цієї казки є і інша сторона, вона невесела, можливо навіть гнітюча, але божествена.

В 1992 році з політичних причин збірну Югославії відсторонили від участі в турнірі, який відбувався в Швеції. Ця подія типовий "Чорний лебідь", привела до того, що збірна Данії, яка не потрапила на турнір і перебувала у відпустці на різноманітних курортах, була запрошена замінити югославів.

На початку ніхто в Данії не вірив цій новині, всі сприйняли її як жарт. Потім не повірив в це тренер данців Ріхард Меллер-Нільсон. Згодом, коли вже стало зрозуміло, що це не розіграш, стали збирати данських футболістів зі всіх курортів світу. Це було складно, бо і футболісти вирішили, що це розіграш і вішали слухавки. З величезними труднощами тренеру вдалось вмовити футболістів прибути в тренувальний табір збірної. Приміром, зірковий Міхаель Лаудруп не приїхав, він конфліктував з тренером, і не хотів переривати свій відпочинок, бо всі в світі розуміли, що Данія їде на турнір в ролі статистів.

Це розумів і Меллер-Нільсон, тому він порадив футболістам не переривати відпочинок, бо й так після трьох ігор кожний зможе собі його продовжити. У команди не було ні плану тренувань, ні аналізу суперників, взагалі нічого не було. Ідея полягала в тому, що вийдемо на поле, копнемо м'яч, а там видно буде, що робити далі.

Також від чемпіонату спершу відмовився Кім Вільфорт. Причина жахлива, його маленька донечка помирала в онкологічній лікарні. Тренер і команда розуміли в якому важкому стані перебуває молодий батько Вільфорт. Йому було запропоновано будь-які умови, на яких він зголоситься. Він відмовився. Але, хворій донечці стало краще, і вона разом з дружиною Кіма, попросила його поїхати на чемпіонат. Тренер Нільсон, дозволив Вільфорту після матчу відразу повертатися в Данію, на щастя все було поруч.

Перший матч Данія грає внічию з англійцями, в другому програє Швеції, дитині стає гірше, і в перерві дружина просить Вільфорта терміново повернутися в Копенгаген. Вільфорт пакує валізу, їде і просить колег його вже не чекати, він вирішив завершити для себе цей турнір. Всі все розуміють, Кім від'їжджає. Матч з Францією він дивиться вже в лікарні разом з доцею. Данія відкриває рахунок, Франція зрівнює, все йшло до вильоту, але під сам кінець Ельструп забиває Франції переможний гол.

Вільфорт бачить, як вся лікарня, вибухає криками радості, хворі, нещасні люди, яким залишилося жити всього нічого, люди, які стогнуть і плачуть від страшного болю, лисі, худі, знесилені, з втраченим блиском в очах, раптом оживають, і він бачить довкола щасливих людей. Він бачить, як у всіх палатах запанував піднесений настрій, він бачить свою щасливу донечку. Вони забули про свою смертельну хворобу, вони щасливі, хоча б на час матчу, вони забули про свої страждання. Вільфорт закривається в туалеті і ридає. Серце Вільфорта краялось від радості і болю.

У півфіналі Данію чекає майже непереможна Голандія, це головний претендент на перемогу. В складі Ван Бастен, Райкард, Куман, Гулліт, Бергкамп, Блінд, Франк де Бур, Ван Брекелен, вони спраглі перемоги, їм немає рівних. Вільфорт після прозріння в лікарні, і прохання хворих, прохання донечки повертається в збірну. Він знає, він пам'ятає, для кого Данія грає, для кого він повинен забивати, він пам'ятає, що саме робить смертельно хворих людей трішечки щасливішими. Після основного часу 2-2.

Б'ють пенальті, Бастен пробиває жахливо. До позначки в штрафному майданчику підходить втомлений, схудлий, весь на стресах, в важкому психічному стані Кім Вільфорт. Він дивиться в небо, дивиться в бік Копенгагена, б'є і забиває. На його очах сльози, адже він знає, що донечка і всі хворі зараз там в просякнутих смертю палатах, щасливі, і перед телевізором забули про всі свої нещастя. Данія - в фіналі, схожому на казку написану іншим данцем Г.Х. Андерсеном.

Після матчу він відразу їде в Данію, донечці стало зовсім погано. Семирічна Лін помирала. Вільфорт відмовляється грати в фіналі, але рідня і всі хворі буквально виганяють його з палати і вимагають повернутися і виграти для них кубок Європи. Про це просить і донечка, коли знаходить в собі сили говорити.

Ви всі пам'ятаєте фінал з Німеччиною, данці рано відкривають рахунок, потім їх пресують німці, вони вже були близькими, щоб зрівняти рахунок, але за 11 хвилин до завершення матчу Кім Вільфорт забиває свій найважливіший у житті м'яч, і перетворює мрію всієї нації на реальність. Але він думав тільки про тих, хто зараз там, помираючи від болю і безвиході в ракових палатах, святкують успіх. Він розумів, що футбол і перемога виривали людей з їх пекельних мук. Він, ні, всі вони, вся команда, зробили це для них, для всіх них, і для помираючої Лін.

Гол Кіма в фіналі німцям вважається одним з найемоційніших і трагічних голів в історії футболу.

Літня казка збірної Данії увійшла в "золотий фонд" історії футболу.

Лін Вільфорт померла через декілька днів після фіналу. В останні години життя, вона сказала, що пишається своїм батьком. Її мрія збулась, Данія виграла, а тато був сильним. Вона мріяла перед смертю побачити літню казку збірної Данії, і вона її побачила. Ця казка була написана для неї, і для таких як вона. Цього літа вони були щасливі.

Через рік після чемпіонату Європи у Кіма і Міни Вільфорт народилася донечка Рікке.

На цьогорічному чемпіонаті Європи 2020 нова драматична історія з Крістіаном Еріксеном стала для збірної Данії

не психологічним вантажем, а важливим мотиваційним фактором. Поведінка капітана збірної Данії К'яєра у складній і неординарній ситуації підкорила не тільки українських шанувальників футболу, але й увесь далекий від футбольних пристрастей світ.

Після останнього матчу групового турніру, коли Данія опустила мельдонієвих "спортсменів" збірної московії і ганебно винесла їх з Євро 2020, в українців, окрім своєї збірної України з'явився ще один фаворит - збірна Данії.

Немає жодних сумнівів, що і цього разу збірна Данії битиметься не тільки за честь своєї країни, а й персонально за Крістіана Еріксена.

На світлині: Кім Вільфорт і Сімон К'яєр

Джерело: 
Мій Кіровоград
Важлива новина: 
0