Доїм увесь наявний валідол та вболіватиму за збірну України

Мені подобається наша збірна. Тому я доїм увесь наявний вдома валідол та вболіватиму за неї.

Дуже подобається що ми нарешті відійшли від прагматичного футболу часів Лобановського. Валерій Васильович був глибою і випереджав свій час. Був одним з кращим тренерів в історії футболу, але за майже двадцять років по його смерті футбол став іще більш атлетичним але менш «прагматичним» і я радий що наша збірна відійшла нарешті від своєї незмінної «гри на контр-атаках» і навчилась на останніх секундах забивати а не пропускати.

Мені подобається збірна бо вона молода. Одна з наймолодших на турнірі. І коли дивишся на цих малих – їм хочеться пробачати невдачі і пишатись досягненнями. А ще віриш що Шевченко будує збірну на майбутнє і у неї усе попереду.

Мені подобається ця збірна бо у неї є воля до перемоги. Так бувають нездарні матчі типу Австрії, а бувають прекрасні проти Португалії чи Швеції. І ти ніколи не знаєш чого чекати.

Мені подобається що не маючи зіркових нападників типу Шевченка чи Реброва, команда грає у комбінаційний футбол і забиває красиві голи.

Мені подобається, що цій збірній щастить. Бо уже задовбало слухати що ми вічно нещасні і мучаємось. Так – нам пощастило кілька разів і непогано. Ну так давайте цьому радіти!

Але найбільше мені подобається, що збірна, на відміну від політиків, зшиває країну. Справді зшиває. І дає нам знову відчуття єдності. А ми дуже сильні коли об’єднані.

Так, звісно не всі гравці і тренер поки спілкуються українською. Але гімн співають. І після перемог кричать «Україна!». Та й Ракитського ми більше не бачимо на полі, як би гарно це опудало не грало за «Зеніт».

Мені здається, що це максимум на який наразі здатен наш, роками окупований регіоналами та їх друзями, спорт.

Я пропоную відсунути протиріччя в сторону і подивитись сьогодні футбол. Втрачати нам нічого. Але уже у хорошому сенсі. Якщо програємо – ніхто не засудить. Ми і так уже стрибнули вище голови.

Якщо виграємо – будемо радіти як ніколи. А нам потрібно іноді згадувати як це. Нашій країні конче бракує відчуття радості та перемог.

Час ви знаєте. Місце оберіть самі. Де б ви не були – наші голоси звучатимуть в унісон! І це надихає!

Віталій Дейнега

Джерело: 
Мій Кіровоград
Важлива новина: 
0