Осінь 2020-го року. В Україні триває виборча кампанія. Інтригою лишається, чи пропрезидентська сила повторить парламентський «прорив» і забере достатню кількість місць у місцевих радах. 

Про це пише bihus.info, передає МК.

У Кропивницькому і Кіровоградській області загалом – не надто спокійно. Обіцянки ЗЕ-команди щодо прозорого відбору кандидатів і можливості відкликання недоброчесних лишились обіцянками. А новини замайоріли повідомленнями про продаж місць у списках «слуг». На Кіровоградщині представники цієї політсили звинувачували одне одного у «перетягуванні канату» різними групами впливу при формуванні списків, а також у продажі ¾ місць у списках по області. Торгівлю місцями у партії, звісно заперечували. 

Але це все слова. А що ж у документах?

“Слуга народу” нещодавно опублікувала фінансовий звіт за 3 квартал 2020 року, який якраз охоплює період місцевих виборів. Відтак, ми змогли не лише побачити хто офіційно спонсорував обласний осередок, але й співставити цю інформацію з подальшими кадровими рішеннями.

Пожертва vs інвестиція

Ольга Ковальова-Алокілі. Її поява в якості кандидатки на посаду міського голови Кропивницького від “Слуги народу” була м’яко кажучи несподіваною. Жінка працювала у банківській сфері і ніколи не “світилася” у жодній з політичних партій. Втім, її кампанія видалася доволі агресивною – буквально все місто завісили бордами з фото Ковальової-Алокілі, а соцмережі рясніли її рекламними роликами.

Борди і реклама в Інтернеті – не надто дешеве задоволення. Тож звідки цей фестиваль небаченої щедрості? Сама кандидатка тоді стверджувала, що виборчу кампанію їй допомагають проводити друзі й однодумці, але при цьому не уточнювала – кого ж саме має на увазі. 

Натомість публічно про підтримку саме пані Ольги тоді заявив відомий латифундист, засновник агрохолдингу «I&U Group» Сергій Тарасов, котрий нині виконує обов’язки консула Литви у Кропивницькому і Кіровоградській області. А його син Олег Тарасов тим часом став нардепом від «Слуги народу». Партійний звіт свідчить – Тарасов підтримував місцевий осередок не лише словами.

Перед виборами на рахунок обласної організації «Слуги народу» надійшло три грошові внески від юросіб на 1 млн 300 тис. грн. 

Два з них – на мільйон – зробила компанія «АЙ ЕНД Ю ГРУП АГРО», засновником якого вказаний вищезгаданий Сергій Тарасов.

Внесок у сумі 300 тис. грн також зробило ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», засновниками якого згідно з Держреєстром є Валерій Новіцький та Валерій Міщенко. Останній став депутатом Кіровоградської облради від «Слуги народу» і ледь не очоливоблдержадміністрацію.

На що витратили партійний фонд? Згідно з офіційними даними з рахунку партосередку трохи більше 1 млн грн. сплатили юрособам. Це переважно податкові зобов’язання та грошові застави, що вносились партією для участі у виборах. Ще 176 тис. грн перерахували фізособам. Із них найбільшу суму у 120 тис. грн передали Ользі Ковальовій-Алокілі як внесок у її виборчий фонд. Ще 54 тис. грн пішли на зарплатню.

Як позначилась щедрість спонсорів на кадровому питанні?

Посада очільника Кіровоградської облради дісталась депутату від “слуг” Сергію Шульзі, котрий до виборів працював у службі безпеки агрохолдингу Тарасова. Ольга Ковальова-Алокілі вибори не виграла, однак отримала посаду керівниці Регіонального Фонду підтримки підприємництва в Кіровоградській області. До слова, першим рішенням Фонду за очільництва Алокілі було схвалення трьох бізнес-проєктів, один з яких із відшкодування відсоткових ставок по кредитуфірми Андрія Ярового, обраного до Кіровоградської облради від «Слуги народу».

Стала депутатом Кіровоградської облради від слуг і Вікторія Безфамільна. Вона працює бухгалтером в ТОВ «Україна-хліб», що належить Сергію Тарасову та його партнеру Руслану Згривцю.   

Які з цього можна зробити висновки? Їх щонайменше два. Перший – попри факт заперечення “слугами” продажу місць у партійних списках на виборах, і в цих самих списках, і в фінансових звітах партії чітко прослідковується слід місцевих бізнесменів. Мотивація останніх цілком зрозуміла – “завести” якомога більше своїх людей в різні органи для того, щоб в подальшому мати змогу впливати на вигідні для себе рішення. 

Другий – регулярне звітування політичних партій дозволяє оперативно виявляти кейси, що стосуються як різноманітних фінансових порушень, так і кейси, пов’язані з можливим конфліктом інтересів і впливом великого бізнесу на політичний процес. Відтак, фактична зупинка подачі політичними партіями фінансових звітів (“завдяки” Верховній Раді, яка вирішила, що під час офіційного карантину в країні, партії можуть не подавати звіти) блокує такі можливості.