Хліб і воля: замкнене коло Кіровоградщини

У 2009 році поблизу селища Голованівськ на Кіровоградщині вбили Валерія Олійника, мешканця сусіднього села Грушка. Суд визнав винними екс-голову місцевої РДА та тодішнього народного депутата України від «Батьківщини» Віктора Лозінського, районного прокурора Євгена Горбенка та начальника Голованівського райвідділу міліції Михайла Ковальського.

Рибалки в Голованівську кажуть, що високопосадовця підставили, а ось мешканці Грушки не сумніваються в тому, хто скоїв злочин. В той час як одні вважають, що це забута справа, інші бояться навіть говорити про поки що ув’язненого колишнього голову РДА. За результатами виборів «Батьківщина» має в селищі майже 30-відсоткову підтримку, а за словами місцевих - вплив має і сам Лозінський.

"Як був Лозінський, то був товк, - каже рибалка на березі річки Канайри, що протікає через Голованівськ. - Лозінський робив людям. Те, що просив народ, він робив без питань".

"Ну, так в нього получилось, що його підставили", - пояснює своє ставлення до ув’язненого політика інший рибалка Василь Гринюк.

 


 

Віктора Лозінського в Голованівську багато хто підтримує і вважає політичною жертвою, інші ж - бояться про нього навіть говорити. 71-річна пані Маргарита, яка в Голованівську має свій бізнес, інкогніто говорить залюбки, але публічно не зважується.

"Люди, які підтримують Лозінського, вони дуже дурнуваті, - зі злістю каже про своїх односельчан жінка з рож евим лаком на доглянутих руках. - Ліса всі захватив, розорив хлібзавод, млин, піщєкомбінат. Зате асфальтовану доріжку на кладовище зробив", - іронізує жінка.

Ще у другій половині ХІХ століття в Голованівську працювало п’ять заводів. Зараз функціонує лише один - олійний.

"В якому році вони все розікрали, я не внікала... Та в районі бані немає! При німцях, мама моя розказувала, і то баня була, прачечна була!" - обурюється Маргарита.

Жінка впевнена, що в Голованівську й досі зберігається вплив Лозінського:

"Він ні разу в тюрмі баланди не їв, йому все з ресторану возять, на нього тут все работає".

***

"У нас Голімбієвський буде другий Лозінський, от і все", - відгукується про теперішню владу представник «Опозиційного блоку» Олександр Яровий.


 

Він керував Голованівським районом після Лозінського. У 2014-му під час Майдану місцеві та інші активісти змусили тодішнього регіонала скласти повноваження. Тоді ж у Голованівську скинули пам’ятник Леніну. Зараз Олександр Яровий балотується у районну раду. Хотів балотуватись і на посаду селищного голови, але йому відмовили у реєстрації через проблеми з документами. Сам він вважає, що пройшов би на цю посаду, бо має підтримку людей.

 


 

"Та нашо багато говорити, вийдіть, подивіться, хто площу зробив, хто сітілайт поставив, хто фонарі поставив, хто парк зробив, хто больницю зробив, хто построїв будинок пристарілих", - риторично запитує Яровий.

Політика обурює, що скрізь на посадах якщо не родичі нинішнього голови РДА Олега Голімбієвського, то працівники агрофірми «Розкішна», якою володіє його родина.

"В територіальній виборчій комісії всі з різних партій, але і голова комісії, і заступник, і секретар, і ще 4 людини - всі з агрофірми «Розкішна»", - невдоволено каже Яровий.

Зять Олега Голімбієвського Руслан Цобенко - представник «Самопомочі», його брат Сергій Цобенко - самовисуванець, новообраний селищний голова. Перший заступник Олега Голімбієвського Михайло Копієвський - представник партії Олега Ляшка.

: Ліза Сівєц

Та незважаючи на усі зв’язки родини Голімбієвського, мешканці села Грушка й гадки про «другого Лозінського» не мають, вони бояться «першого».

"Год ще побуде чи два, і всьо. Приїде і мене - пах, застрелить нахєр. Нащо воно мені вже, старий чоловік", - каже пенсіонер Володимир Блажко про наразі ув’язненого Лозінського.


 

"Чого ви взагалі сюди приїхали, журналісти? Їхали б в сусіднє село. Там сьогодні людину застрелили біля дільниці. Була драка, а потім хтось дістав рушницю і драку спинив. Таке от вітаннячко до виборів", - долучається до розмови чоловік, який збирає в місцевих молоко, він їсть яблуко і сміється на всю вулицю.


 

 

***

Подружжя Володимира і Олександри Блажко із Грушки пам’ятають матір загиблого Валерія Олійника як працьовиту жінку.

"Явно ж чоловіка убили, мама із цього стресу померла, вона старенька була. Молодець була бабка, трудолюбива, забор за свою пенсію поставила, дрова носила на плечах. В неї на два роки дров стало б ще, десять років тому ще запаслась", - говорять селяни.

Під навісом у дворі Олійників і досі лежить багато дров. Ніхто їх не чіпає, хоча всі потребують, адже більшість сіл не газифіковані. Машина дров на сезон коштує близько трьох тисяч гривень, а треба ще й вугілля. Подружжя Блажко цього року змогли дозволити собі лише дрова. Більшість грушківчан живуть на мінімальні пенсії та зарплатню.

 


 

Дрова є, а хата родини Олійників стоїть порожня. За словами місцевих, тепер вона належить сусідці Наталі, яка до останніх днів доглядала за матір’ю Олійника і поралася з її похоронами. Наталя каже, що у Валерія була дружина і син, але вони не спілкувались, родичів в Олійників не залишилось.

***

На грушківському цвинтарі прізвища Олійник немає. Бабуся зі своїм сином Юрієм доглядають могили близьких. Де поховані Олійники, вони не знають, проте Юрій береться дзвонити знайомим, аби допомогти нам.

"Слава Україні! Скажи, де могила того чоловіка, якого Лоза грохнув? - вітається він телефоном. Його розмова затягується. - Сядьте, відпочиньте", - звертається до нас чоловік на цвинтарі. А за півгодини вже везе до селищної ради.

"Заходь, хто хоче. Напевно, святкують вибори", - жартує Юрій, відкриваючи перед нами одну за одною двері порожніх кабінетів можновладців.

Знаходимо одну жінку, та вона не може нічим допомогти. Юрій не здається і відвозить нас до будинку священика. Проте його немає вдома. Тоді їдемо до знайомого Юрія і разом з його дружиною, бабою Людмилою, ми повертаємось на кладовище.

 

Жінка вказує на посунутий синій хрест - це могила Валерія, а поруч - його матері.

"Посадити треба тисячі таких, як Лозінський. Отоді буде толк. Ніхто його не підставляв, він сам, що хотів, то і робив", - каже Юрій.

"Юра, правда було легше жити при Союзі? - раптом запитує в чоловіка баба Людмила і сама собі відповідає: Ну, якось так, пішов - заробив, вийшов - купив".

Була б воля баби Людмили, вона б усіх політиків розігнала. Стара бідкається, що нема вожака.

"Треба такого, як Лєнін, щоб трохи розігнав", - із викликом у голосі каже жінка.

"Та що ви таке говорите? - дивується чоловік. - Такого, як Піночет, треба. Він за десять років зробив Чілі одною з 20 кращих стран світ"у.

Юрій не вірить, що щось можна змінитись демократичним шляхом, вітає радикальні заходи. Проте за Ляшка не голосує, каже, що то проект Льовочкіна. Вважає, що систему треба ламати «через хребет». Вдосталь насваривши владу, баба Людмила завершує розмову:

"Всьо хорошо, нам вже байдуже, нам вже вмирати треба", - каже Людмила.

"«Настоящіх буйних мало, вот і нєту вожаков». Отак і в нас нема вожаків", - цитує Юрій Висоцького.

Назад до Голованівська їдемо через «ліси Лозінського». Водій жартує:

"Зараз тут стільки звірів розвелось, треба вже випускати Лозінського, щоб він тих звірів постріляв".

***

В день виборів пенсіонер Анатолій, водій із 32-річним стажем, трохи випив. Вітає нас з днем шофера, на дільницю прийшов з пакетом пиріжків.

 

"Я за Радянську владу! Потому що я дві квартири получив, непоганий заробіток був. Але тоді ж ми як, притиснуті були - одна партія, одне все. А зараз ми ж вільні, а від чого вільні? Ми наоборот угнєтьонні, я щітаю. Що таке свобода? Це коли пішов на базар, хоч мала зарплата, но купив нормально. Це щоб менше цих барів було. Раніше при Союзі їх чуть-чуть було, а тепер одні бари. Хіба це свобода? Ідеш і трусишся ноччю, чи тебе ніхто не піддасть", - побоюється пенсіонер.

Чимало жителів Голованівська реагують на дві речі: «на цінники та на те, що розказують ті, хто вміє красиво розказувати». Володимир, молодий вчитель англійської мови і зарубіжної літератури в місцевій школі, має просте пояснення такої ситуації:

"Перше, що нас цікавить — як заробити на життя. Хіба можна думати про щось громадське, коли треба вирішувати, що завтра їсти і в що вдягнутися? Замкнене коло: треба покращити матеріальний стан людей, щоб вони почали думати про щось духовне, про загальнонаціональні ідеї, але де взяти ті гроші? Можливістю брати участь у політичному житті цікавляться тільки ті люди, які вже мають певний матеріальний статок".

 

***

Перед від’їздом хочемо придбати собі магніти з символікою Голованівська на згадку. Запитуємо в місцевого хлопця, де можна знайти сувенірні крамнички.

"Я вам за сувеніри не скажу, я тільки продукти купую", - відповідає хлопець.

Таїсія Кутузова, Ліза Сівєц, LB.ua

Джерело: 
Мій Кіровоград