Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в державі повноцінної національної валюти. Назвати національну валюту, згідно з традиціями доби Київської Русі та періоду визвольних змагань 1917-1920 років, вирішили «гривня». Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті вирішили залишити звичну вже «копійку».

10 грудня 1991 постановою Президії Верховної Ради України «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» Національний банк України отримав право встановлювати детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ - право підпису в друк зразків банкнот.

Однак у 1992 році, у зв'язку з нестабільною економічною ситуацією було прийнято рішення про введення тимчасової валюти, розрахованої на перехідний період, - українського карбованця, або купонокарбованця. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992-1995 років жертвою галопуючої інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.

Грошова реформа по введенню гривні була проведена в Україні згідно з Указом Президента України Леоніда Кучми та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2-16 вересня 1996 року.

У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ і організацій, а також вклади громадян. Внески населення були перераховані в гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів - з 2 до 16 вересня 1996 року - у готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 прийом карбованців до всіх видів платежів був припинений і єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.

Але безпосередня робота з виготовлення українських грошей почалася ще в квітні 1991 року за двома напрямками: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. Дизайн банкнот був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим.

А у вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, а замість 25-ти -20 гривень. 23 жовтня 1991 був підписаний контракт з «Кенедієн бенкнот Компані» на виготовлення гривні. Однак достатніх потужностей для якісного друку менш 1500000000 необхідних банкнот у фірми не було. Отже, за згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року в Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю». Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ Валентин Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень.

Пізніше, 2 березня 1992 були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 і 20 копійок в обіг випущені не були. Перші монети були викарбувані в 1992 році на Луганському патронному заводі, і на Монетному дворі Італії.

Depo.ua